Віч-на-віч
З моменту народження перше, що ми бачимо, – це іншу людину. З тієї самої миті ми найкраще бачили і найкраще осмислювали все, що знаходилося на відстані від нас. Тому й кажуть: “Віч-на-віч обличчя обличчя не побачити”. Те, що близько, те, що не на відстані від нас, нам недоступне для розгляду. Ну а вже така близькість до самого себе не залишала нам жодного шансу бачити себе, думати про себе, знати себе – це було практично недосяжно. Перші відомості про самих себе ми почали отримувати від відображення нас іншими.
З того самого часу ми ніколи не припиняли це робити. Донині, якщо нас відрізняють, роблять нам комплімент, так чи інакше відзначають нас увагою, ми починаємо чути в собі “солов’їну трель”. Ця трель сповіщає нас про те, що ми – це щось, так ми отримуємо живлення від інших для підтримання власного “я”. В іншу мить, коли інші роблять нам зауваження, відрізняють нашу недбалість, злословлять у вічі або позаочі, – земля йде в нас із-під ніг. Ми ніяк не можемо нагодувати свою самість про запас, наше его починає обсипатися, що створює нам неабиякі страждання, адже ми від нього невіддільні, мало того, це єдине, що в нас є. Так, усе найсолодше для нас – це те, що годує і цементує нас в ідеї про себе. А те, що руйнує нашу ідею, не тільки стає болючим і болісним, а й породжує в нас великий страх.
Мінімально прийнятна форма стосунків – це коли особистісні віддзеркалення не допускаються, тільки ділові, професійні, годяться і формальні. Але в особистих стосунках ми шукаємо стосунки приємні, що підтримують наше его. Але сварка особистих стосунків обов’язково переводить їхню безхмарність у русло деструктивності. Руйнуючи, створюючи хаос із стосунків, ми намагаємося знову створити нове, живе, хоча при цьому щоразу переходимо межу, де приємне стає неприємним.
Якщо ми мізерні на прояв уваги до інших, якщо ми малоемоційні, тримаємо себе на відстані та з якоюсь прохолодою, то невдовзі виявимо, що лишаємося на сухому пайку: інші якимось незрозумілим чином оминають нас своєю увагою. Гарячі й марнотратні у своїй увазі до інших, вони гальмують їх, примушуючи повертати гаряче спечену похвалу на їхню адресу словами вдячності й подяки на свою адресу, що негайно підливає оливи у вогонь і робить їх ще більш винахідливими в умінні домагатися потрібного відображення. Фригідність у взаєминах залишить вас рано чи пізно без потрібного відображення, яке, своєю чергою, стимулює людську самість до отримання від себе, від інших і від життя всього того, що їй так необхідно.
Емоції розвитку:
- Усвідомлюючи, як ми відображаємо інших
- Усвідомлюємо, як інші відображають нас
- Бачимо, що для нас прийнятніше: негативне відображення чи позитивне
- Медитуємо на негативне і бачимо все те, заради чого ми прив’язані до негативного відображення
- Медитуємо на позитивне і бачимо, що в результаті такого відображення залишається нам
- Чи є для вас відмінність у післясмаку негативного або позитивного відображення?
- Що для вас було найстрашнішою образою, яку ви пережили
- Що для вас було найвищим відображенням, смак якого й донині живе у вас?
- Чи щедрі ви на увагу до іншого?
- Чи чуєте свою потребу до уваги інших?
- Що ви робите в такому разі?
- Чи адекватна ваша поведінка?
- Чи вмієте ви висловлювати свої почуття іншим
- Чи задоволені ви собою
- Чи не задоволені? Який аспект вашої особистості вас дратує в собі найбільше
- Живіть у дозволі
- Усвідомлюйте та зростайте усвідомленість
- Відпустіть себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Віч-на-віч