Цінність спілкування

І такий тверезий, цілісний погляд негайно знаходить, що це єдине правильне рішення було перед вами, потрібно було тільки мати цей єдиний, інтегрований погляд. І тоді все в нас у житті йде правильно.

А неправильно те, що, кидаючись за іншими, не спостерігаючи себе і свою спритність у пошуках способів не залишитися наодинці з собою, у гарячності, униканні себе, не знаючи, що ми самі й інші є дзеркалами, ми починаємо кривлятися, роздуватися, показуючи себе не такими, якими ми є, а такими, якими б хотіли бути, якими бачимо себе у виношеній ідеї про себе. 

Коли ви є собою, у вас є енергія – сила вашої життєвості. Від безпосереднього спілкування енергія буде відображена в іншому, як у дзеркалі, і повернеться до вас, зачіпаючи вас глибоко, породжуючи розуміння себе, іншого і ваших взаємин. Вам не потрібно буде шукати відповідь на свої запитання, відповідь сама наздоганяє вас, і вона буде єдино правильною, вам залишається тільки слідувати їй. Таке життя не втрачається.

Але без безпосередності в спілкуванні ми отримуємо відображення нашого “я”, яке в повному розумінні не можна назвати відображенням: воно осколкове, множинне. Спонукальним мотивом нашого спілкування буде бажання отримати певне відображення, яке могло б нас надихнути, заспокоїти, переконати, відрадити, прибрати двоїстість, яка є в цей момент. Малюючись, смикаючи, підстрибуючи, не будучи присутніми в самому моменті, ви упустили головне – суть перебування у відображенні. Ви жебракували, і, можливо, вам і дали те, за чим ви прийшли. Але все це – не в коня корм. Крім посилення збудження, а разом з ним хвилювання і коливання вашої самості, нічого отримати не можна. Тоді ви напрацьовуєте пристрасть до цього нескінченного збудження вашого “я” в утіканні від себе й гонитві за іншими, щоб хоч якось відобразитися: отримати якийсь комплімент, похвалу чи, навпаки, осуд. Ви прагнете того, щоб шторм довкола вас не припинявся, бо для вас життя триває тільки в моменти, коли ви милуєтеся або б’єтеся – хто чому віддає перевагу. Це і є ваше “буття”.

Але це буття помилкове – є тільки його видимість. Ваше існування незаперечне, але вас усередині немає, ви відсутні, спите. Не залишаючись наодинці з собою (а усвідомлення може відбутися саме наодинці з собою), будучи зайнятим у своєму мисленні цілодобово, безперервно, ми у стані видимості життя втрачаємо головну можливість – жити не через множинні, осколкові віддзеркалення, що, наче шрапнель, уражають нас. Такі віддзеркалення викликають у нас нескінченне занепокоєння з приводу того, як жити, змушують шарахатися усередині себе, не жити, а виживати, продовжуючи гонитву за досконалою ідеєю про те чи інше. Ми не отримуємо необхідного живлення через усвідомленість, у результаті становлення “я” припиняється і ми можемо побачити те, що має місце, і це буде реальність – те, що починається, але ніколи не закінчується…

Емоції розвитку:

• Дбайливо обходячись із собою
• Створюючи всі види можливостей для інтеграції
• Збираючи відображення – залишаючись у присутності
• Відображаючи сам – свідчачи
• Слідуючи своєму власному розумінню
• Досліджуючи, що куди веде
• Спостерігаючи контроль за собою та іншими
• Спостерігаючи очікування від себе та інших
• Спостерігаючи розчарування від себе та інших
• Медитуючи на всі хвилювання навколо і навколо
• Вмираючи для минулого
• Відпускаючи себе