Страх не бути вагомим

Таке життєдайне для нашого розвитку спілкування збагачує нас, прикрашає наше життя, роблячи його насиченим, а нас – соціальними, здатними перебувати в соціумі, отримуючи все необхідне для розвитку й життя і віддаючи все, що знаходимо самі. І це безцінне для нас: якщо ми щось маємо і не здатні розділити, воно все стає тягарем і набуває згірклого смаку. Через накопичення такої гіркоти нам себе не відкрити і смак життя не впізнати. І наша пристрасть до інших і тут же боротьба з ними не дає нам змоги ані залишатися собою, ані дати іншим можливість бути вільними у взаєминах із нами, контролем і володінням регламентуючи наші взаємини, роблячи їх великоваговими у спробі пристосувати їх під себе.

Така жага визнання себе змушує хитрувати, хитрувати, обманювати себе та іншого, щоб за всяку ціну прив’язати іншого до себе. Але й обігравши іншого на свою користь, ми не знаходимо спокою в собі, продовжуючи шукати докази своєї спроможності в очах іншого, розписуючи з кожним днем свої заслуги і вимагаючи визнання своїх заслуг. Тепер пошук підтвердження, що я чогось вартий, залежить від іншого. І якщо інший підтверджує – це реанімує нашу ідею про себе на певний час, роблячи нас для себе авторитетом. Авторитет, набутий в очах іншого, з одного боку, нас робить вартими для себе, а з іншого боку, дає змогу бути захищеним своїм же авторитетом в очах інших людей.

Так ми готуємо своє обличчя для чужих очей. Таке здекороване обличчя, створене в боротьбі з собою та іншими, створює таку тотожність з образом, що воно стає дорожчим за власне життя. І доводиться вмирати від страху у своєму прагненні зберегти обличчя за будь-яку ціну. Ми деградуємо від страху за своє обличчя, намагаючись його захистити, зберегти, довести його спроможність. Така захопленість власним обличчям в очах інших може звести все життя на “ні”, ввести в цілковиту оману щодо себе та інших, створивши життя самозабуття і надриву.

Емоції розвитку:

• Усвідомлюючи свій страх за власне обличчя
• Побачити цей самий страх як обмеження себе та свого життя
• Побачити, як “завдяки” цьому страху ми завжди незадоволені тим, що є, і залишаємося в компенсаційній динаміці
• Цей страх дає нам змогу випадати в осад від того, що відбувається, і залишатися вимогливими на повній підставі, як має бути
• Ми є обізнаними щодо того, як має бути
• І нас не влаштовує, як воно є
• Ми не хочемо розглянути, та й не можемо, якщо не будемо достатньо усвідомлені, як воно є. Бо як воно є істинно показує і те, що є, і як воно було, і як воно буде
• І вам не треба блукати тоді в темряві і вирішувати, як це все довести до досконалості
• Але зауважте, не стільки вашого, а іншого, проявляючи насильство як зсередини, так і зовні
• Будьте пильними у своїх взаєминах
• Живіть самі й дайте жити іншим
• Не переслідуючи себе, ви не будете переслідувати інших
• Розслабтеся
• Відпустіть себе