Комплімент

Комплімент – це особистісне й соціальне мастило для створення певної атмосфери й певного способу спілкування, необхідне, щоб пом’якшити й приємно почати розмову, зачарувати іншу людину, показавши на особистому прикладі, як ви до неї по-доброму, щиро, емоційно-почуттєво прихильні, з першої хвилини спілкування обдаровуючи та даючи змогу їй сприймати достойне її віддзеркалення, навіть якщо це й не зовсім так.

Комплімент – це вміння бути щедрим на відображення. У кожній людині, якщо будемо уважними, ми знайдемо те, що можна підкреслити й відобразити та висловити в компліменті. Хоча ця людина, можливо, цього в собі не бачила і не усвідомлювала. Комплімент тішить її як гідне відображення себе в очах інших людей, він підтверджує гідність того, про кого так славно відгукуються, і дає їй самоствердитися, викликаючи прихильність до людини, яка щедро обдарувала її увагою.

Стати ласуном на комплімент – це збуджуватися або перезбуджуватися від власного відображення в очах інших людей. Це відбувається, коли собі не приділяється увага: мінімум усвідомленості змушує шукати пишне, присмачене відображення себе; коли комплімент сприймається буквально й утримується всередині. Із компліменту висмоктуються всі мислимі й немислимі варіанти подальших стосунків або їхніх можливостей, перетворюючи його на трамплін для чогось більшого в майбутньому або ж вібруючи в збудженні від задоволення збільшення власної особистості в ідеї про себе. Усе це створює прив’язаність до такого відображення і згодом залежність від нього: людина прагне множинно отримувати саме те відображення, що їй так сподобалося, – їй приємно так думати про саму себе з подачі такої милої та вірної людини.

Або, нахапавшись компліментів, вона, навпаки, злякається за себе, що інші так добре про неї думають, і почне самодиверсію, бо вона не така: чи то інші не бачать, якою вона є насправді (не дай Боже, побачать і розчаруються), чи то її просто обманюють. Лякаючись за своє обличчя, так і не з’ясувавши, якою вона є насправді, але придушивши природне ставлення до того, що відбувається, вона відучує себе заковтувати комплімент, брати його, щоб знати, що гарантовано не підсяде на те, до чого вона жадібно прагне.

Тримаючи себе поверх компліменту, вона ніби залишається байдужою до нього, не надаючи йому особливого значення. Але це тільки на поверхні свідомої частини. Підсвідомо людина обожнює компліменти, вона приховано й посилено контролює всіх, намагаючись ще до реальних стосунків дізнатися, хто і як до неї ставиться; завжди пам’ятає, хто і коли їй що сказав і як висловив своє ставлення. Ображається старанно на брак уваги, починаючи чіплятися, і стає злопам’ятним, якщо його проекція на те, як до нього ставиться інший, не підтверджується. Може сутяжничати і перейти до банальної помсти. Пригнічений інтерес до компліменту говорить про те, що ваше ставлення до компліменту більш серйозне, ніж у того, хто його демонструє на поверхні.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати себе в момент, коли ви робите комплімент іншому
• Усвідомлювати мотив самого компліменту
• Вам самому подобається робити компліменти?
• Ваше внутрішнє звучання в цей момент не фальшиве?
• Якщо так, це свідчить про те, що комплімент ви робите насилу. У вас пригнічене самовираження, ви боїтеся щедро відображати іншого
• Маючи страх бути невірно витлумаченим
• А ви самі-то знаєте, що таке “правильно вас витлумачити”?
• Ви ховаєтеся зсередини, сподіваючись, що ваше сяйво від інших не буде приховано. І вони сповна оцінять, яка ви класна людина
• А тепер подивіться на себе: як ви самі ставитеся до компліментів?
• Щось відкривається у вас на комплімент чи ви залишаєтеся сухими
• Полив не відбувається – тоді усвідомте, чого ви чекаєте від інших
• Дослідіть, усвідомте, поділіться
• Відпустіть себе