Звички – це відсутність задушевності.
Звички можна назвати благопридбанням для людини. Ми з дитинства чуємо в сім’ї, домі, дитячому садочку, школі, на роботі, від близьких, коханих і не коханих про хороші звички і погані. Ми всі розповідаємо одне одному про одне, це і є наш спосіб спілкування, – якими б ми хотіли бачити одне одного, і кожен показує, що таке для нього хороша, правильна, здорова, ефективна звичка, і схвалює вас, коли через конформізм чи потребу, через вимогу або тиск ви вимушені пристосуватися та міняєте свої звички без розуміння коріння самих звичок.
Уся можливість людського життя – це пристосування до самого себе, суспільства і життя. І ми бачимо по життю, що не так уже й багато людей створюють взаємовигідний симбіоз із багатошаровістю виживання в житті. Але ми рано засвоюємо, що хороші звички-навички дуже корисні для нас у взаємодії з іншими. І ми можемо отримати сверхдоброзичливість інших, якщо наш навик оригінальний, відображає власний почерк і відрізняє нас від інших, починаючи з чищення зубів, прибирання, готування і до ювелірної роботи руками, виходячи на ментальний рівень – читання лекцій, володіння професією, водіння машини.
Стати вправним у чому-небудь виходить не відразу. Ми-то і ходити починаємо лише через рік після народження. І тільки через деякий час еволюціонуємо в русі. Ми можемо бігати, підстрибувати, в бігу брати перешкоди, мчати на великій швидкості, здійснювати немислимі гімнастичні кульбіти і знову опинятися міцно стояти на ногах. Так от, щоб людський рід міцно стояв на власних ногах, усі виховні та освітні програми дбають про корисні, добрі, добротні навички на все життя, а це значить, дбають про те, щоб ми вміли робити все.
Жінка обумовлена, які навички повинен мати чоловік для життя, і починає пильно придивлятися до обранця: чи весь список її уявлень він здатен здійснити? Якщо ні, в ній негайно спалахує конфлікт, трапляється розщеплення – він влаштовує її не на всі сто відсотків. Живучи з ним, ідучи на компроміс, вона все життя пригнічує внутрішнє невдоволення, штопаючи цю рану, породжену двоїстістю, тому що чоловік, друг, коханець виявився неідеальним. У ньому немає того, що має бути згідно з її списком обумовленості.
У чоловіка список критеріїв навіть більший, він з дитинства знає, якою має бути дівчинка, дівчина, жінка. До його необмеженого списку обумовленості входять усі шедеври домашнього, сімейного, салонного, виробничого, материнського, дружнього, понятійного, емоційного, сексуального мистецтва. На менше ми не згодні, але задовольнятися доводиться тим, що є, і тільки кожен із нас внутрішньо знає, чим ми платимо за те, що наша утилітарна обумовленість ніколи не відповідає реаліям життя.
Прекрасні навички, здорові й корисні, які нам так допомагають у житті й так прикрашають нас в очах інших, роблячи вправними та здібними, мають зворотний бік медалі, про який нам ніхто ніколи не говорив. Навичка – це набуте вміння: ми працювали над омріяним результатом день у день і одного дня, подолавши всі ментальні та психологічні опори, захопилися: те, що було таким кострубатим і незграбним у нашій недолугості, заграло, затанцювало, прийшло в такий лад, що ми робимо це так, наче не роблячи, з легкою грацією. Ось тепер стоп. З цієї миті ви можете ставати байдужими, вашій усвідомленості разом із повторенням будь-якого процесу знадобиться дедалі менше й менше, доки ви не станете робити все це, не будучи присутнім. З тієї миті, коли це перестало бути навичкою, набутим умінням, воно стало звичкою – механічним повторенням, колією, де виконуватися все буде як вершина, але насправді це тільки фасад, видимість вас. А вас там немає, немає освітленості вашої дії усвідомленням. Ви дієте як автомат. І якщо зазирнути прямо в очі, можна побачити безпросвітність вашої відсутності. Таке життя бездарне. Але ж що більше людина навчена, вміла, то більше вона ототожнюється з тіло-розумом, звідси й людське самовдоволення – позбавлена чутливості людина не має сприйнятливості до глибини й неосяжності життя, вона бачить його в межах утилітарності.
Тому звички – це відсутність задушевності: господар спить, він відокремлений від життя, ще ніхто не стоїть за його душею. Через звичку до самого життя ми відчуваємо його безглуздість, ми не пам’ятаємо мови, якою слід говорити з буттям.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати всі повторення:
- ментальні
- фізичні
- психологічні
- Спостерігати всі повторення
- Усвідомлювати механічність існування та її породження
- Не позбуватися, а досліджувати
- Знати про себе все в кожен момент
- Привнести світло усвідомленості в емоції, що захищають механічність
- Припинити становлення
- Зручно й затишно розташуватися в собі
- Перенавчаючись жити у власному світлі
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.