Захист від реальності життя.
Величезність життя і ризики, що оточують людину, не спонукають до м’якості, легкості та розслабленого існування, а навпаки, призводять до закритого, твердого, нечутливого, щоб у такій задраєності від життя не можна було пробити пролом і дотягнутися до нагальної глибини, де б’ється вразливе серце, що таке чутливе до самого життя і всіх його проявів. “я” з тим, що відбувається. Поштовхом до діяльності служить думка. Але хоч би якою праведною була думка і хоч би якою чистою була наша діяльність, через подвійність у нас немає довіри до себе.
Найміцніший страж, завдяки якому до цієї м’якості серцевини ніхто не може дістатися, дотягнутися, а тим паче торкнутися, – це інтелект. Інтелект і благопридбані знання – основний захист від реальності життя. Завдяки інтелекту й зумовленій соціалізації ми маємо уявлення про світ як про щось само собою зрозуміле. Таке безпробудне відчуття створює ілюзію захищеності й дає нам змогу повністю ототожнитися з тим, що відбувається, злитися з поточними подіями, пірнати й виринати у своєму “я”, то набуваючи, то втрачаючи, але відчуваючи: те, що з нами відбувається, і є життя, що ми творимо.
Звідси і нескінченна вимога до себе домагатися від своєї недосконалої, темної, як антрацит, природи досконалості. Трудитися і шліфувати себе, не шкодуючи сил, для того, щоб відблиск цієї досконалості відбився в зовнішньому світі, і завдяки цьому відблиску нас виокремили з натовпу і ми могли отримати визнання.
Звідки б ми не починали рух нашого “я”, яким би мотивом не прикривалися, те, до чого ми ведемо, завжди одне – досягнення успіху в зовнішньому світі, здобуття найвищих благ цього світу, а це розширення сфери впливу нашого “я”, прагнення до влади, слави, багатства. Значущість життя людського, його значущість і досягнення вимірюються цими трьома показниками. На дистанції такої довжини, як життя, лише невелика кількість видатних та іменитих людей входять до вищої ліги визнаних. Але всі інші, чимало з яких втратили себе і своє власне життя в цьому змагальному бігу на дистанції, не жартома, а всерйоз продовжують боротьбу із самим собою в надії, що перемога над самим собою й принесе ту солодкість слави, величі й пошани.
І цим створюємо ілюзію захищеності від життя. Насправді ж ми стресуємо і перемагаємо і тоді відчуваємо себе переможцем. Захист – це несвідома бравада, якою ми прикриваємося, як щитом. І в нас це непогано виходить. Адже ми ніколи не проходили через самопізнання, щоб побачити, як ми насправді живемо у власному домі і як процвітаємо у власному житті, щоб не з насильства проростало наше життя, а з найглибшого розуміння себе і шляхів свого життя.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати всю схему захисту власного “я”
- Розрізняти усвідомлені відповіді від несвідомих
- Бачити себе в моменти засмучення, розчарування, обману – переживати, але не пригнічувати
- Бачити, що таке ваша совість, як вона не дозволяє зробити те, що ви хочете
- Дивіться на наслідки, як ви вивертаєтеся й іншим способом, прихованим від самого себе, проробляєте те, що було для вас бажаним
- Бачити, як захист страхом дає змогу уникнути того, чого ви жодною мірою робити не хочете
- І як потім страх виручає нас, даючи змогу уникати того, чого ми не бажаємо робити або що нам неприємно
- Захищаючись контролем, ми живемо в напрузі й уникаємо безпосереднього зіткнення з життям
- Усвідомити себе й усю стратегію із захисту й уникнення життя, яка породжує смертельну прив’язаність до життя
- Вмирати для минулого своєчасно
- Поглиблювати своє існування
- Розслабитися в самому собі
- Розширити свідомість
- Відпустити себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.