Сльози

Закликаючи хлопчика з ніжного віку до мужності, ми засуджуємо сльози на очах юнака, чоловіка, поблажливо пробачаючи їх старому. Але мова сліз, слізних залоз говорить про виведення стресу, надлишок почуттів, переповненість серця, коли ви захоплені й затоплені горем, радістю, щастям, співпереживанням, співчуттям, жалісливістю. На чоловічі сльози накладено табу: чоловік втратить свій мужній лик, якщо проллє сльозу. І, вірячи зумовленості, вони вважають за краще вмирати раніше відведеного терміну, проживаючи у внутрішній суворості взаємодії із самим собою, будучи відчуженими та холодними внаслідок придушення сліз, не допускаючи широти любові, її багатоголосся, не знаючи, по суті, як справлятися зі своїми власними почуттями (читай: енергіями), вважаючи за краще пригнічувати їх у найграндіозніший спосіб. Унаслідок цього придушення вони виявляються нездатними тривалий час перебувати на очах (читай: дзеркалах) не тільки власних жінок, з якими вони близькі, а й чоловіків, дітей. Чоловіки вважають за краще вдавати, що вони серйозні, а отже, великі й зайняті люди. Але життя не можна обдурити, тож у робочий час ми своїх чоловіків можемо знайти в борделях, за гральним столом, у ресторанах, пивнушках, де вони намагаються вилити свою душу незнайомці чи незнайомцю. Звалюючись із серцевими нападами, помираючи від інфаркту, вони так і не встигають нам розповісти про те, як хотіли кохати і прожити тепле, ніжне життя, але проживали потаємне, холодне, наче перебували в лещатах. І все тому, що плакати чоловікові непристойно, інакше його брати по розуму вважатимуть його слабаком, бо вони вміють рахувати, але не вміють бачити.

Ну а що стосується жіночих сліз, то ви рідко побачите справжні, справжні сльози. Жінки плачуть без жодної потреби, претендуючи на гіперчутливість. За найменшого емоційного коливання ви побачите, що жіночі очі на мокрому місці. Жінкам притаманна маніпулятивність, це їхній спосіб без бачення розв’язувати нагальні питання з чоловіками на свою користь, дотискаючи або придавлюючи цих “твердолобих” чоловіків сльозами. Чоловіки, які не плакали самі, будучи пригніченими в цьому найслабшому місці, свято шанують сльози, хай хто б їх не проливав, або розлючуються, бо зачіпається болюче.

Хто ж плаче насправді? Справжність. Є миті людської справжності, коли ви залучені в момент тотально. Ви про це можете не знати, тому що, перебуваючи в переживанні цілком, туди не може увійти жодна фальшива нота, щоб ви проникли у своє минуле, зазирнули у свій розум і пошукали, як вам гарненько розповісти про що-небудь або показати себе. Непідробне переживання – і ви в ньому непідробні, ваші сльози тоді чистий алмаз, вони сама ваша справжність. Такі сльози очисні, вони очищають вас від усього наносного, омивають коріння вашої людяності. Сльози стають вашою мовою, що виражає все невимовне. У сльозах є глибина, поезія, безсловесність, пісня серця, яку може почути лише інше серце.

А дорогі серцю сльози подяки у віднайденні себе…

Людське життя таке прекрасне в усіх своїх проявах.

Емоції розвитку:

• Не сперечаючись із тим, що чується
• Не створюючи протиріч
• Маючи в своєму розпорядженні себе і щоразу знаходячи себе знову
• Починаючи звучати зсередини
• Живучи в такості
• Люблячи й милуючись
• Цілуючись по-справжньому
• Плачучи по-справжньому
• Сміючись від живота
• Піднімаючись