Проекції – дозволена розкіш для бідних і багатих, добрих і злих, сильних і немічних тікати від негараздів у спроектоване майбутнє, знаходячи в ньому розраду.
Там, за обрієм майбутнього, у наших мріях і сподіваннях, ми вже навчилися, одружилися, народили, кого захотіли, збагатилися, ми здорові й чуттєві, перебуваємо в коханні, у ситості й достатку, соціально виконані.
У русі свого розуму ми випереджаємо час, щоб застовпити своє багатство, щастя і благополуччя. Адже ми так сподіваємося на це, і це ж нам дає підставу чекати виконання нашого бажання, створюючи внутрішню напругу в спробі підштовхнути обставини в потрібному напрямі, перевершити всі види нестикувань у нашому розумінні для того, щоб виткане полотно наших уявлень і бажання стало єдиним килимовим покриттям і лягло в потрібний час у потрібному місці, щоб нам не було боляче та страшно, щоб ми могли приземлитися з висот свого польоту думки саме туди, куди замислилися.
Усі знають, що в житті досягнення заповітних цілей доводиться домагатися величезною працею і розвитком внутрішнього таланту, на це потрібні роки зовнішньої і внутрішньої роботи. Проекції ж нас переносять, як на килимі-літаку, у вже виконане без трудомісткого руху від мети до мети. Це збудження, пов’язане з думкою про майбутнє, є внутрішнім допінгом і стимулом до життя. Щойно обрушується одна проекція, ми вже прокладаємо дорогу для іншої, водночас упускаємо наше життя, яке створюється й існує тут, перед нашим поглядом.
Але ось проблема: ми успішно закриваємо очі на те, що відбувається, заради збереження проекцій і надуманості нашого існування. У цьому є сенс: там, у майбутньому, є робота для мислимого й немислимого поліпшення нас самих і наших можливостей, і наше его все життя будується і перефарбовується завдяки цьому “невинному” заняттю. Ми завжди при ділі, і наше внутрішнє “лего” завжди залишається недобудованим і недополіпшеним. І ми завжди маємо можливість подумати над цим і продовжити роботу, що нескінченно рятує нас від самих себе і від нудьги – ми завжди при ділі.
Щоправда, розбиті мрії, наші спроектовані бажання, їхня невиконаність роблять наше існування обтяжливим і збентеженим. Ми зараховуємо себе до невдах, тремтимо за своє обличчя і судомно стежимо за провальністю власного життя, відчуваючи внутрішню насильницькість і ненависть, народжені зруйнованими проєкціями.
Хоча б тут нам слід було б зупинитися і припинити уникнення власного життя, яке потребує нашої усвідомленості, приділивши увагу тому, що відбувається, а отже, вперше самому собі.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати проекції, запущені в майбутнє, і що ви насправді собі замовляєте
- А тепер дивимося, з чим ми живемо насправді, і не повертаємо носа
- Усвідомлюємо сьогодення і проєкцію, що накладається у спробі втекти від того, що є
- Усвідомлюємо, що в цій проекції від реального.
- Для того щоб чогось досягти, ви повинні будете зробити реальні кроки
- Ви робите реальні кроки чи запускаєте проекції, як кулі в повітря, в надії, що згодом вони вам, як мисливські собаки, доставлять живність?
- Вплив, вироблений ментальним рухом у майбутнє, – бачити
- Чи допомагає проекція здійснювати реальні дії або, навпаки, присипляє, і ви в самообмані ментальний рух видаєте за реальну дію?
- Ви шукаєте укриття в самообмані й знаходите його?
- Усвідомлюйте те, що відбувається
- Поглиблюйте усвідомленість
- Перебувайте в злагоді з собою
- Будьте щирі
Знаходьте затишок у собі - Відгукуйтеся безпосередньо
- Відпустіть себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.