Ілюзія (лат. Illusio – помилка, омана) – 1) обман почуттів, спричинений спотвореним сприйняттям дійсності; 2) необґрунтована надія, нездійсненна мрія.
Жити в ілюзії щодо себе самого – це залишатися в невіданні про те, як ми насправді сприймаємо те, що відбувається. Унаслідок виховання, навчання, зумовленості, соціалізації ми знаходимо себе в манері поведінки, а отже, і ставленні до того, що відбувається.
Про таку поведінку і ставлення нам не доводиться замислюватися: там, де минулий досвід впливає на тут і зараз, ми реагуємо старим заготовленим способом, і спосіб цей захисний.
Ілюзія тримає нас у полоні бажаного, дозволяючи проектувати нас і наше життя на майбутнє. Нам темно тут, ми не знаємо і не бачимо себе, але зате у нас відточений зір на інших. Їхнє его ми бачимо повсюдно, ми досить точно можемо судити про їхнє его, їхні вподобання, знахідки і провали, і для нас це нескладно. Є відстань між ними і нами, і тут наші можливості більш ніж розвинені. Ми залишаємося сплячими щодо самих себе, і спонуканням до життя є ілюзія-мрія у вигляді променя світла, спрямована в майбутнє, що, наче натаскана мисливська собака, має принести нам дичину у своїх зубах.
Правильно натаскана мрія зробить для нас одну добру справу – породить намір подолати цю відстань між сьогоденням і майбутнім, зробивши необхідні практичні кроки для здійснення свого бажання, для досягнення мрії. Або вона залишиться у вигляді утробної надії, яка може померти в зародку з плином часу, або ви її самі проабортуєте, відбігши в інший кут своїх надій і мрій.
Але що б ми не робили над самим собою в нашій нелегкій спробі вписатися в життя, ми ніколи не сумніваємося з приводу своєї розсудливості. Тільки чомусь на кожному кроці все більше стикаємося з божевіллям цього світу.
Чи може збожеволіти цей світ? Звичайно ж, ні. Усе божевільне, що відбувалося, відбувається і відбуватиметься, пов’язане з людиною, її агресивною, насильницькою формою існування, яка з кожним днем наділяється інтелектом не на щось протиприродне, а на ілюзію безмежного порядку, якого і слід прагнути.
Обмануті ми, обманутий той, хто це підносить. Фокус саме в тому й полягає, що в усьому, що ми говоримо і до чого закликаємо, буфером виходить час. У грі з виготовлення ілюзій на внутрішній фабриці мрій ми досягли успіху.
Ну а може, нам все-таки варто залишитися наодинці з тим, що є, і звідти почати свою подорож у світ реальності.
Емоції розвитку:
- Усвідомити наше мислення про будь-що, замість того щоб бути присутнім
- Зрозуміти, що механізм нашої відсутності в чому-небудь розум у своєму русі намагається завершити оцінкою або ставленням до того, що відбувається
- Так створюється головна ілюзія життя про те, що ми були, складалися, брали участь
- Там, де ми насправді були, ми не усвідомлюємо того, що відбувається, але ми здатні раціональною, навченою, освіченою частиною розуму ухвалювати розумні рішення
- Такі розумні рішення не стосуються кореня самої проблеми, вони здатні до поверхневої дії, яка замінює одну видимість на іншу
- Знання підтримують ілюзію
- А ілюзія – це сон із розплющеними очима, добре, якщо цей сон чудовий, а не кошмарний
- Головна ілюзія – це тотожність із тим, що ми думаємо
- Необхідно пам’ятати про спостерігача
- Розслабитися
- Дозволити текти
- Відпустити себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.