Розуміння самого себе

Але саме непрожиті відносини нас потім переслідують усе життя. Це про них ми згадуємо, продовжуючи шукати ту єдину правильну відповідь у минулому. Це про них ми сумуємо, шкодуємо, через них злимося на себе чи інших, ніби ця історія – сьогодення, а не наше далеке минуле. Ми не можемо відірватися від такого далекого та водночас близького минулого, бо досі не знаємо, як правильно до цього ставитися. Ми знаємо лише одне, що це був один із важливих і переломних моментів у нашому житті, але тоді ми не надавали йому такого вже важливого значення, яке він несподівано набув для нас через роки. І «рана» до цього дня дається взнаки, але в нашій уяві ми вже перекроюємо сценарій нашого життя з урахуванням того, як би ми його збудували зараз з тим безцінним досвідом, який нам стався згодом. І ми продовжуємо робити «викрійки» роками. Під кожен новий нюанс спогадів створюється новий втішний або, навпаки, руйнівний крій, але не до минулого, а саме до сьогоднішнього дня, який стає ненависним через те, що собі не прощається те, що було втрачено, а виявилося таким дорогим та коханим на відстані багатьох років.

Такий «оптичний обман» створюється розщепленням через подвійне ставлення до сьогоднішнього дня. Виявилося, що ми не можемо бути здоровими, добродушними, щирими у стосунках і все, що відбувається тут і зараз, у кожному дні нас не тільки не годує, не живить, а й робить самотніми та знедоленими. Ми не чуємо підношень сьогоднішнього дня, навпаки, у нас все чіткіше проступають, оформляються та облагороджуються заслуги минулого. Хоча там тоді ми не бачили й сотої частки тієї краси та любові, в якій ми, виявляється, купалися.

І тепер ми сумуємо за тими запашними стосунками, які з роками наполягали в нашій підсвідомості, як найсолодше вино, а все, що відбувається в реальності, – гірчить. Так наше грандіозне очікування любові та щастя може обнуляти реальність стосунків та почуттів, створюючи життя у задзеркаллі. Жертвуючи реальністю того, що відбувалося, яка могла б напоїти сповна, ми стоїмо до неї спиною, боячись відвернутися від минулого. Адже що нам вдалося, нехай штучно, – так це побудувати палац своєї мрії та кохання у минулому. До речі, поки ви його будували чи нагромаджували, той, з ким ви його будували, жодним чином вам не заважав. А це, погодьтеся, дуже важливо: принесений, сам того не бажаючи, на вівтар вашого кохання, він не пив із вас кров, не мотав ваші нерви і не чинив з вами так, як ви б і припустити не могли. А ось із реальністю завжди виявляється важче.

Але річ не в складнощі. Там одна єдина умова – ви в ній повинні бути. Це Буття!

Фокус уваги:

• Усвідомлювати свій ментальний відхід у минуле
• Бачити, що ми намагаємося витягти з минулого, який контекст привносимо сьогодні
• Ми несемо контекст білого з минулого, щоб писати сьогоднішнім чорним
• Чи навпаки: ми несемо з минулого контекст чорного, щоб просвітлювати сьогоднішнє біле?
• Дізнайтеся в собі, як не носити ні біле, ні чорне
• Дізнайтеся, як поглиблювати життя у собі, не приносячи спогади
• На спогади з минулого, які для вас є значними та знаковими, медитуйте
• Не створюйте коктейль з минулого та сьогодення
• Зверніть увагу на своє минуле, станьте усвідомленим з ним
• Приділіть увагу і будьте усвідомлені у цьому
• Лікуйте та радійте
• Живіть у дозволі
• Відпустіть себе