Озираючись назад, ми часто жаліємо про минуле, пройдене, зроблене. У боротьбу з реальністю вступає наша ідея про те, що можна було зробити інакше: краще, красивіше, якісніше, або взагалі не потрібно було щось робити. Ми озираючись, критично дивимося на себе, вважаємо, що могли б вчинити по-іншому, і жаліємо про те, що сталося.
Жалість – вид самосаботажу, породжений бажанням контролювати те, що відбувається, а також відсутністю прийняття того, що сталося, і дозволу собі жити так, як живеться. Жалість погіршує невмілість у житті. Є факт: що зроблено, те зроблено, що б ми не зробили на той момент, це все, що ми могли зробити. Якщо немає розуміння цього, минає година, день, місяць, і ми, озираючись назад, вже засудливо дивимося на минуле.
Час інший, ми вже інші, не можна двічі вступити в ту саму річку, але в умі ми чуємо про те, що не варто було так робити – потрібно було інакше. І ми жаліємо.
Відійшовши на відстань, ми думаємо, що могли б вчинити по-іншому, і починаємо внутрішньо роз’їдати себе жалістю. Але все, що було зроблено на той момент, було адекватно нам – таким, якими ми тоді були. І ми судимо самих себе, не розуміючи, що жоден момент нашого життя не може бути засуджений.
Пізнаючи себе, ми рано чи пізно відкриємо, що шкодувати немає про що. Зроблено, побачено і рухаємося далі – так відбувається навчання в житті. І той, хто робив – зробив так, як треба, тому що майбутнє невідоме. Цілком може бути, те, що ми зробили, послужить для чогось контекстом, і ми зустрінемося з іншим полюсом, іншою стороною цього ж моменту. Побачивши такий взаємозв’язок, ми зрозуміємо, що якби не той момент, ми не змогли б отримати те, що маємо зараз. В усвідомленості ми розуміємо, що, перебуваючи в певному фізичному та психоемоційному стані, ми на той момент не могли вчинити по-іншому, це суперечило б нашій природі, і нам нема за що себе судити.
Якщо ми не будемо судити себе, ми ніколи не засудимо іншого. Ми будемо жити не озираючись, крок за кроком, навчаючись і набуваючи досвід. У цьому є свій порядок, є сенс, є найвищий сенс, який може створити наше прожите від моменту до моменту життя.
____
Жалість
Книга №1: “Путівник самопізнання”, Глава №1. “Стосунки із собою”
Книга № 1. Путеводитель самопознания.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості