Вимога жити без промаху — це вимога не жити.
У нас є абсолютна ідея про те, що в житті не повинно бути промахів. Ми не помічаємо безмежності життя, його непередбачуваності — усе переведене у «відоме», а в центрі стоїть контролююча ідея про те, що ми нібито знаємо все — від початку й до кінця.
Людина боїться промаху. За цим страхом стоїть моральний, етичний, соціальний жах — ми боїмося виглядати смішними, недолугими, нерозумними в очах інших, боїмося програти.
Ми переконані, що повинні тільки вигравати, здобувати, примножувати — але ніколи нічого не втрачати. Це страх. Великий страх утрати. Це ідея перфекціонізму, претензія на досконалість.
Людина, яка вимагає від себе жити без промаху, не розуміє безмежності життя. Її розум тримається за все, і в цьому утриманні, через постійний контроль, їй здається, що вона цілісна, що все залежить від неї. Так народжується ідея всесильності. І від цієї ідеї всесильності людина починає вимагати від себе, щоб усе було розраховано — «від» і «до», щоб життя було як шахова партія: хоч є непередбачуваність, але все має бути передбачене.
Тому вона стає надзвичайно обережною, передбачливою, і життя для неї перетворюється на велику стратегічну операцію. Усе, що вона робить, звіряє з внутрішнім планом — із картою, яку склала заздалегідь.
Її розум працює в одному напрямку. Якщо людина боїться промаху, вона розвиває лише одну лінію свого мислення. Вона не сприймає цілісність, не бачить усю картину. Така цілеспрямованість може принести успіх, але лише на обмеженій ділянці. Це — її «лижня». Усе інше — 99% життя, де є любов, цікавість, стосунки — зникає.
Це схоже на потік, утворений сотнями струмків, у якому висохли майже всі — залишився лише один. І ось цей один ручайок — це все, що залишилося від колись повноводного потоку життя.
Людина стала «переможцем», вклала всі сили в одну мету — і досягла її. Але в усьому іншому програла. Бо життя — це не один струмок.
Саме страх змушує людину весь час бігти вперед, увімкнену в нескінченну гонку. Так, вона може стати успішною, зосередившись на одній ідеї, зробивши її головною. Але при цьому вона втрачає найцінніше — саму сутність життя, його безцінність, його глибину.
І саме це — справжній промах.
“Бажання жити без промаху — це страх перед життям. Але саме промахи вчать нас бути живими. Дозвольте психологу допомогти вам навчитися жити без страху і контролю.”
____
Вимога жити без промаху.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості