Приховування справжнього мотиву

Тобто все перевертається з ніг на голову. Замість того щоб знати, якими ми є від моменту до моменту, ми починаємо видавати одне за інше. І тоді виникле почуття, яке ми вважаємо для себе неприйнятним, придушується в підсвідомості, і ми щоразу боремося з собою, боячись показати те, що відчуваємо насправді. Потім придушення стає механічним, і ми, по суті, забуваємо, якими є насправді.

Якби ми не придушували і не спотворювали свою внутрішню реальність, ми б не забували себе. Ми б бачили, що жадібність породжує щедрість, що похоть породжує чистоту сексу, що зайвого в людині ніколи нічого не було, що все для чогось дано. Просто не варто було боятися самих себе і претендувати на те, щоб бути вище самої природи.

Погодившись досліджувати себе, щиро зацікавившись собою, ми побачимо, що все маємо: і щедрість, і доброту, і сміливість, і багато іншого. Але, бажаючи складатися з кращих людських якостей, заперечуючи при цьому другу сторону самих себе, ми, по суті, відмовляємося від власної природи, а це неможливо.

Необхідно залишатися такими, якими ми є від моменту до моменту. Але, вирішуючи, що такі, як є, ми нехороші, ми прагнемо стати кимось, але не собою, тому що собі не подобаємося. А в неприйнятті себе вся наша енергія витрачається на конфлікт і боротьбу з самим собою, що веде до стресів, депресій, неврозів і подібних психологічних недуг.

Прийняття себе – це те, чого необхідно навчати людину з дитинства. Її необхідно навчати приймати всі свої сторони. Постійне засудження негативу і культивування позитиву, згідно з загальноприйнятим, породжує лише внутрішній конфлікт і не може допомогти знайти свою дорогу в житті. Неможливо знайти в житті свій шлях, внутрішньо живучи в конфлікті. Якщо є прийняття себе – є розрізнення, розуміння, чутливість. А, отже, людина здатна знати, що їй потрібно від моменту до моменту. Вона стає уважною по відношенню до себе – до своїх внутрішніх станів, почуттів, переживань. Якщо людина уважна до самої себе, вона буде уважна і до іншої людини, а значить, зможе розуміти і все, що відбувається з іншим. Якщо ми розуміємо себе, то ми будемо здатні розуміти і іншого – інший така ж людина.

Якщо дитину виховувати за допомогою заперечення і осуду, постійно розповідаючи їй, що вона не така, якою повинна бути, то вона і буде ким завгодно, тільки не самою собою. І тоді, будучи вже дорослим, він почне висувати з найкращих спонукань ті ж батьківські вимоги щодо своїх дітей, щоб вони були тими, ким вони не є, при цьому, по суті, не бачачи власних дітей і не знаючи їхніх здібностей.

Справжній мотив не прихований, він завжди перед нами, він завжди присутній. Але питання в тому, чи згодні ми з ним зустрітися. Якщо ми станемо справжніми шукачами, то обов’язково зустрінемося зі справжніми мотивами своїх думок, бажань, вчинків. Знання самих себе – справжній захват. Зустрічаючись із справжнім мотивом, ми відкриваємо саме життя, нам відкривається інша людина – те, що рухає нами, рухає і розумом іншої людини. І нам більше не доведеться ображатися, ображатися або фальшувати у взаєминах. Ми станемо щирими, справжніми, підлинними і всі наші спотворення виправлять, тому що ми відкриємо, що суть того, що відбувається в нашому житті, є справжній мотив, тепер не прихований від нас.

Наш внутрішній світ – це наш дім і ми повинні знати все, що в ньому відбувається. Ми вперше стаємо господарями у власному домі, коли дізнаємося, що відбувається з нами насправді. Знаючи справжній мотив своїх дій, ми бачимо, що нами рухає, що отримуємо в результаті, і що відбувається з нами надалі. При цьому у нас є розуміння себе, тому що ми бачимо все, що відбувається в нас. Бачення висвітлює наш внутрішній світ і допомагає наводити чистоту і порядок в самих собі. Знання істинного мотиву – свідчення людської зрілості.

____

Консультація психолога в Tomalogy