Образа

По суті, пригнічена образа, відкладена для переосмислення в часі, згодом змушує ображеного бути обачним і виробляти захисну стратегію, підбираючи, з яким обличчям він має зустрічатися з кривдником. Вираз обличчя має бути показовим, щоб кривдник міг по ньому прочитати, наскільки змінилися їхні стосунки після того, що сталося, і як тепер після образи до нього ставляться. Це слугує запевненням, що дане ображення йому задарма не минуло і не мине, і вираз обличчя ображеної людини підтверджує, що вона пам’ятає те, що сталося – для неї це не минуле, а сьогодення.

Коли дитина не знає, як поставитися до того, що відбувається, і при цьому налякана несподіванкою ситуації, вона ображається. Вона ображено замовкає або ридає, відверто виражаючи образу, проявляючи її демонстративно. Образа ж прихована, потаємна, пригнічена створює психологічну пам’ять, змушуючи людину довго пам’ятати, а потім при нагоді згадувати те, що було для неї таким болісним і неприємним. Образа, не усвідомлена людиною, змушує її посилювати психічний захист, запроваджувати ще більше контролю та обмеження у допустимі прояви себе та інших, позбавляючи її безпосередності, а отже, адекватності.

Надалі, не знаючи, як правильно реагувати на те, що відбувається, вона одразу ж ображається, вбачаючи в самому моменті взаємин тиск на себе. Образа робить її дріб’язковою та злопам’ятною, такою, що уникає того, що відбувається. В результаті все менше усвідомленості та присутності в теперішньому моменті, неприйняття того, що відбувається, та зростаючий страх перед оточуючими за себе та своє обличчя, який, своєю чергою, призводить до надкомпенсаційної ідеї про себе та інших. Стаючи образливою, людина потрапляє в замкнуте коло, що не дозволяє їй дорослішати та ставати зрілою.

____

Консультація психолога в Tomalogy