Стриманість.
У кожного з нас є власний темперамент, емоційність, і в певні моменти ми відчуваємо бажання проявити їх у спілкуванні з іншими людьми. Наприклад, щось емоційно сказати, висловити гнів або радість, засміятися чи заплакати — тобто вчинити згідно зі своєю природою. Проте часто зумовленість і контроль емоційно-чуттєвої сфери не дозволяють нам цього зробити — ми стримуємо себе.
Така стриманість у чистому вигляді є турботою про власне відображення. Тобто турботою про те, щоб інший не побачив нашого справжнього обличчя таким, яким воно є в цю мить.
А отже — відбувається пригнічення одних емоцій і підміна їх іншими. При цьому ми фактично позбавляємо себе можливості діяти відповідно до ситуації, можливості бути адекватними.
У результаті, бажаючи гніватися, ридати, кричати — ми не кричимо, не гніваємося, не плачемо. Ми «зберігаємо обличчя». І можемо, відчуваючи неприязнь до людини, зображати усмішку, приховуючи й маскуючи те, що насправді переживаємо.
Підміняючи одне іншим, ми перестаємо чути, відчувати й розуміти те, що відбувається з нами та з іншими людьми. Таким чином наші емоції витісняються у підсвідомість, породжуючи незадоволення собою та самодиверсії, які ведуть до деструктивності.
Існує й інша крайність — нестриманість, коли ми гніваємося, дратуємося і все, що відчуваємо, виливаємо в обличчя іншій людині. Але це лише свідчить про нашу емоційну незрілість і можливе тільки в стані несвідомості.
Коли ж ми розвиваємо усвідомленість, стримування себе набуває зовсім іншої якості — воно стає внутрішньою дисципліною. Ми спостерігаємо себе.
Ми можемо усміхатися, навіть якщо співрозмовник торкнувся наших душевних ран. Але водночас ми бачимо в собі гнів, знаємо, що зараз перебуваємо в гніві, і розуміємо, що цей стан не має стосунку до іншої людини.
Ми можемо усміхатися, хоча хочемо плакати, або плакати, хоча хотіли б сміятися — і це не має жодного значення. Головне, що в цей момент ми знаємо свій справжній внутрішній стан, проживаємо його і приймаємо без самопокарання.
Коли ми усвідомлюємо все, що відбувається в нас, тоді й будь-який зовнішній прояв буде адекватним і не завдасть шкоди ні іншій людині, ні нам самим.
Якщо ж у такі моменти усвідомленість відсутня, стриманість і нестриманість стають двома крайнощами, де жодна не є кращою за іншу. Обидві завдають шкоди, створюючи психоемоційні петлі у взаєминах і руйнуючи наші стосунки.
Коли ми стримуємо почуття, щоб зберегти образ, — ми втрачаємо контакт із собою.
Усвідомленість повертає чесність, живі емоції й свободу бути справжнім.
Якщо ви втомилися носити маску — робота з психологом допоможе повернути себе.
____
Стриманість.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості