Осуд.
Вимагаючи від себе того, що людина не здатна проявляти, вона живе в постійному неспокої та безперервній турботі про себе, не знаючи й не розуміючи себе. Водночас вона несе в собі відображення всього навколишнього світу. Це відображення ранить її, тривожить, створює напруження, адже людина боїться відстати у внутрішніх перегонах, які сама ж і влаштовує, сподіваючись випередити, обігнати інших, щоб її не забули, не відсунули на задній план. Прагнення прискоритися в цій гонці звужує свідомість і посилює контроль над тим, що відбувається.
Неможливість відповідати власним вимогам призводить до осуду себе — до тієї чи іншої форми самобичування на ґрунті постійного внутрішнього страху як перед іншими, так і перед життям.
Осуд, спрямований на себе, є деструктивним і являє собою чисту самодиверсію. За відсутності достатньої усвідомленості, не будучи цілісною, людина внутрішньо розщеплюється на частини: одна частина бере до рук батіг і замахується на іншу, відкинуту частину самої себе, нібито наводячи порядок. Але внутрішній порядок і гармонія несумісні з розщепленням і самодиверсією. Самодиверсія породжує психологічну хворобливість, ненависть до себе, підриває життєвість, служачи тій зумовленості, яка прагне догодити всім — близьким і далеким, аби лише не бути відкинутою.
При цьому людина схильна подумки карати себе за будь-яку провину, адже якою б суворою не була її оцінка, до себе вона все ж може бути поблажливою. Коли показова розправа над собою відбулася, можна проявити до себе милість — відбувається розрядка. У цьому вогні осуду й саморозправи згорають сором, страх, ненависть і ще багато чого, накопиченого за тривалий час.
Тепер, звільнившись від страху перед іншими, людина може з усією своєю зацікавленістю, надією, любов’ю та пристрастю бути на очах у людей, проявляти свою привабливість і самовираження, не забуваючи при цьому випустити одну-дві стріли осуду вже в бік інших. Осуд себе — це болісне існування, яке потребує компенсації, зцілення рани. І тепер на протилежну шальку терезів мають лягти численні осуди — емоційні, моральні, етичні, психологічні — щоб ненависть, спрямована на себе, могла бути багаторазово компенсована осудом інших людей.
Осуд інших — це завуальована форма неприязні, суміш самовдоволення і нетерпимості, роздратування й агресії, але в дозованій, по суті, гомеопатичній кількості. Очорнюючи інших осудом, показуючи їх у негативі, спотворюючи таким чином їхній образ, людина протиставляє себе їм, сподіваючись, що всі помітять і зрозуміють, наскільки вона вища за те, що засуджує.
Засуджуючи інших, людина накопичує страх перед цими ж людьми, боячись бути відкинутою, і щоб його придушити, знову вимагає від себе досконалості. І знову приходить осуд себе…
«Осуд починається зсередини — з війни проти себе. Усвідомленість зупиняє цю війну і повертає цілісність. Якщо ви втомилися судити — робота з психологом може стати шляхом до внутрішнього миру».
____
Осуд.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості