Бути отруєним тривогою — означає, що тривога отруює всю життєву систему людини. Така людина не світиться, не грає своїми гранями в променях життя — вона обтяжена, занурена в себе, надмірно серйозна. До неї неможливо достукатися: вона говорить лише про себе, бо далі за власну особу вже нічого й нікого не бачить.
Її передбачливість, її бажання вічно попереджати інших про можливі небезпеки — лише тому, що сама вона живе в постійному страху й тривозі. Але це її власний страх, з яким вона нічого не може вдіяти.
Вона не лише постійно бореться з власною енергією страху, а й повчає інших, аби й вони нічого не робили «неправильно», бо інакше їм загрожуватимуть ті чи інші небезпеки. І оточення виявляється заляканим — через внутрішню заляканість цієї людини.
Звідки така наляканість?
Ця людина не жила реальною життям — вона перебувала у своїй голові й не була учасником самого життя. Вона не була залучена в нього. Якщо придивитися до людини тривоги, всі її вчинки полягають у тому, що вона лише робила вигляд — зовні щось виконувала, а внутрішньо залишала енергію невключеною. Жодна її дія не була спонтанною, цілісною, тотальною чи завершеною. Вона просто робила вигляд, демонструючи іншим зусилля, а насправді ховаючись від усіх. Для неї головне було «щось робити», але питання «як це робиться?» для неї навіть не стояло. Не розуміючи цього, вона все в житті робила «ледь-ледь».
Це «ледь-ледь» дорого їй обходиться, бо все незавершене залишилося в її розумі, і тепер розум виснажує її, намагаючись завершити незавершене.
Що таке тривога?
Розум намагається завершити ті незавершені дії, які кожен із нас колись не довів до кінця. Ми можемо вважати, що щось зробили, але дії як такої не було. Якщо ми діємо не цілісно, не тотально — це насильство над самими собою. Ми змушені діяти не відповідно до себе, а відповідно до своїх уявлень — ніби робимо щось «через інших», фактично обманюючи себе.
Усе залишається в нас: тривога, побоювання, страх — «а як же наступного разу?»
Тут ми діяли «ледь-ледь», там «ледь-ледь» — а наступний момент показує, що нам знову доведеться діяти. І не раз, а протягом усього життя. Брати відповідальність, вирішувати свої питання, питання дітей, чоловіків і жінок, працювати, втрачати роботу, знаходити її, втрачати гроші й знаходити їх. А як інакше?
Якщо в підсвідомості немає бажання зробити правильно перший крок — то і перший, і всі наступні будуть неправильними. Вони будуть пов’язані з уникненням, із великою тривогою, із тягарем того, що дорослій людині взагалі необхідно виходити в життя й вирішувати те, що трапляється на її шляху.
Це життя — і нічого іншого в ньому немає. Ми самі знаходимо і творимо для себе все — те, що приносить радість, і те, що нам огидне; те, що відбувається в нашій родині, у нашому домі, на нашій землі. І кожна людина має знайти свій шлях у цьому житті, поки воно триває.
Але в тривозі людина так жити не хоче — вона хоче рятувати себе.
Від кого і від чого вона рятується?
Від усіх і від того, що в житті потрібно діяти, тобто — жити.
Головне — тривога є уникненням самого життя. У тривозі немає сутності. Людина, яка живе тривожно, не має внутрішньої опори: вона ще ні за що в житті по-справжньому не бралася — тому й така тривога.
«Тривога — це тінь незавершеного. Поверніть собі життя, діючи цілісно. Усвідомленість і робота з психологом допоможуть побачити шлях, де замість страху народжується присутність.»
____
Бути отруєним тривогою.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості