Бравада як соціально-захисна маска спрацьовує через нашу непідготовленість при зустрічі з іншими людьми. Щойно ми постаємо перед дзеркалом іншої людини, наша неадекватність починає виражатися рефлекторно у браваді, тобто у певному збудженні.
Браво без внутрішнього збудження не виникає. Перебуваючи у стані внутрішнього напруження, ми починаємо перебільшувати емоції, «додаючи собі ваги» на очах у співрозмовника.
Тобто бравада – це прояв емоційної пихатості, коли нам необхідно буквально «бризнути» в обличчя іншому, показати, що ми — це щось особливе.
Ми не знаємо, як поводитися, і впадаємо в розгубленість, зустрівшись із іншим. Наша внутрішня ущербність така, що, опинившись перед дзеркалом іншої людини, ми починаємо відчувати, ніби нам нічого показати, ніби наші руки порожні. І це відчуття порожнечі, власної незначущості й неповноцінності компенсується розумом через соціальні «бризки» — браваду. Нам потрібно замилити очі іншому, показавши, що ми соціально значимі, вагомі як особистість, що маємо свою частку «пирога» людського щастя — достатку, любові, сексу, тобто всього, що «належить» мати людині. І починається бравування — емоційне накачування енергії, щоб справити враження на іншого та довести йому, що ми благополучні.
Але коли ми бравуємо, у нас усередині саме й розкривається неблагополуччя. Мотивом бравування є компенсація цього неблагополуччя. Якщо уважно подивитися на людину в браваді — про що вона говорить, що демонструє іншому, як підкреслює власну значимість, — можна побачити, у чому саме вона неблагополучна.
Якщо у браваді ми щось показуємо, то саме ця частина в нас уже зазнала поразки. Тобто внутрішня ущербність криється саме в цій сфері, і вона проявляється компенсаторно — ми зустрілися з «дзеркалом» іншої людини і заворушилися, намагаючись показати не те, що є насправді, а те, чого нам бракує і що ми хотіли б мати. І все це виглядає по-дитячому.
Якщо ми не усвідомлені, не знаємо мотивів того, що нами рухає, то бравада стає просто соціальною маскою, яка захищає нас від дзеркала іншої людини. Ця соціальна, емоційно-чуттєва напищеність, показ себе і самозахоплення — лише наслідок, а справжня причина — внутрішня рана, ущербність у певній частині нас.
Бравуючи, ми пригнічуємо цю ущербність, а вона зростатиме. Її доведеться пригнічувати безкінечно, адже вона пускає коріння й діє підсвідомо. І ми навіть не запідозримо цього. Якщо ми бравуємо щодо чогось — це гарантія, що саме в цій частині в нас є душевна рана, саме тут відчувається наша ущербність.
Бравада небезпечна тим, що не дає цій рані зажити, не дозволяє нам вилікуватися, щоб відчути радість і повноту життя. Тому в усвідомленості бравада ніколи не відкидається, ми не намагаємося її знищити — ми просто спостерігаємо. Коли ми бравуємо, потрібно відразу дивитися: чим ми бравуємо, шукати в собі ту внутрішню рану, через яку виникає бравада. Ми дивимося доти, доки не знайдемо її, хоч би скільки часу це зайняло, тому що знаємо: там є рана, вона прикривається бравадою, і ми неблагополучні.
«Бравада приховує рану, але не лікує її. Справжнє зцілення починається з усвідомлення. Зробіть цей крок із психологом.»
____
Бравада як соціально-захисна маска.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості