Прикриватися бравадою від болю.
Бравада прикриває біль, вона захищає нас від нього. Якщо ми одного разу справді пережили душевний біль, то знаємо, що він є для нас очищувальним, він стає катарсисом — очищенням душі.
Без цього болю людина не дорослішає, не прищеплюється. Це можна порівняти з тим, як садівник прищеплює дерево. Дерево обов’язково надрізають, створюють рану, куди прищеплюють нову гілку, що має злитися з деревом і надати йому зовсім іншої, нової якості.
Усвідомлене проживання болю, погляд на самого себе прищеплює нас на все життя. Відтепер ми знаємо, що біль — невід’ємна частина життя. Ігноруючи сам факт, сам закон життя, що біль є його невід’ємною частиною, ми не можемо стати зрілими, дорослими.
Прикриваючись бравадою від болю — фактично уникаючи його, ми одразу втікаємо від власних переживань. Ми боїмося втратити обличчя. Біль наче принижує нас у власних очах, і ми маємо показати, що ми «вище» за нього. Коли ми намагаємося продемонструвати іншій людині, що ми сильніші за свій біль, ми залишаємося несвідомими, не зростаємо, не стаємо зрілими. І тепер усе життя будемо боятися й уникати болю, не маючи змоги розвинути свій потенціал і стати тим, ким ми є насправді. Людина може досягти будь-яких висот, але, не ставши собою, залишиться невдоволеною життям, бо відмовилася від «прививок» болю. Вона відмовилася бути відкритою у момент болю, відмовилася бачити, як цей біль переживається.
Ми повинні бачити себе у власному переживанні болю, але у несвідомості людина не має на це сили. Тому, переживаючи біль, щойно вона постає перед дзеркалом іншої людини, вирішує, що демонструвати біль нижче її гідності. І на свою рану вона наклеює усмішку, показуючи, що їй «море по коліно». Зробивши це раз, другий, надалі вона бравуватиме, адже в розумі вже прокладено колію — бравада стала психічним захистом. І навіть якщо людина цього не пам’ятає, це не має значення — варто болю з’явитися, як автоматично вмикається психічна самозахисна реакція, яка не дозволяє побачити, що відчувається насправді.
Щойно ми спотворюємо суть того, що відбувається всередині нас, ми втрачаємо зв’язок із собою. Не спотворювати суть — означає переживати біль тоді, коли він є. Не обов’язково показувати його іншим. Бравада — це гра, і ми можемо грати у неї, але маємо знати, що в цей час відчуваємо біль. Ми повинні знати про себе все, знати, як саме проживаємо кожну мить.
Усвідомлюючи, ми можемо користуватися бравадою як грою, але ніколи не будемо використані нею. Різниця лише в одному: у несвідомості все трапляється поза нами, а в усвідомленості є господар у домі. Він говорить, він грає, він бравує, але водночас бачить усе як є, бачить, що відбувається всередині, не спотворює нічого для себе, лише грає зовні. Це його гра.
«Ми зростаємо через біль, а не через маски. Усвідомленість відкриває силу бути собою. Зробіть цей крок — психолог допоможе вам пройти його.»
____
Прикриватися бравадою від болю.
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості