Ухилення – це контроль наших стосунків за допомогою розуму, коли відсутні простодушність і прямодушність. Як ми ухиляємося? Наприклад, ми розмовляємо з іншою людиною, але наш діалог контролюється розумом – ми хотіли б сказати їй щось відверто, простодушно, те, що виникло в нас у цей момент. Але розум каже: «Не будь дурним! Цього говорити не можна!». Ось така корекція та дисциплінування нас розумом і є ухиленням, тоді як прямодушність і простодушність – це те, що може його зупинити.
Здебільшого людина ухиляється. Вона завжди відходить убік від прямого відображення того, що бачить, чує і відчуває, бо залежна від інших людей і занадто зацікавлена в їхньому ставленні.
Ми вибудовуємо стосунки з іншою людиною так, що, починаючи говорити, одразу боїмося: а раптом вона образиться, неправильно нас зрозуміє, викриє чи принизить. Наш розум у цей момент здійснює колосальну «комп’ютерну» роботу – він підбирає лінію поведінки, тобто маску. І розум чітко розрізняє, хто стоїть перед нами – начальник чи підлеглий. Ми ніколи не розмовляємо однаково з керівником і з тими, хто нижчий за соціальним статусом.
Ми б могли говорити з усіма однаково, мати дружнє ставлення до будь-кого і залишатися природними, якби в підсвідомості не працював розум, що весь час коригує нас.
Щойно ми підходимо до іншої людини, миттєво вмикається маска. Вона залежить від того, хто перед нами: з мамою ми говоримо одним тоном, знаючи, що їй можна показати, а що приховати; для доньки вже інший тон; з коханим – третій; з чоловіком – четвертий, п’ятий, десятий і так далі. Механічно змінюючи маски, ми постійно ухиляємося від прямої відповіді, від спонтанності, від живого відгуку на ситуацію. Тому наші стосунки не стають справжніми й глибокими, від серця до серця.
Людина живе на землі для того, щоб по-справжньому співіснувати з собою та з іншими настільки глибоко, щоб відчути єдність. Але смак єдності та розуміння багатьох речей приходять лише тоді, коли ми природні, спонтанні, коли реагуємо щиро, без втручання розуму. Інакше ж у ньому весь час працюють коректор, редактор, цензор, які не дозволяють нам бути собою. І тоді ми одягаємо різні маски – одну за іншою.
Тому, спостерігаючи за власними масками, ми зможемо побачити ухилення і постійну приховану роботу розуму.
«Маски приховують нас від інших, але найбільше — від самих себе. Зняти їх і відчути справжню близькість допоможе психолог.»
____
Ухилення
Путівник самопізнання, Глава №4: “Людина серед людей”.
- Конфліктувати з тривогою
- Мобілізація ненавистю
- Каламутність підозри
- Удавання (Напускне)
- Недоступність під маскою незалежності
- Невизнання
- Нетерпимість до зауважень
- Обставляючи у відносинах все так, як бажається
- Очікування першого кроку від іншого
- Озадачити іншого
- Покровительство — маска доброти
- Пошук покровительства
- Психологічна непродуктивність
- Прагнення змінити іншого
- Живучи заради того, щоб інші нас цінували
- Різноокість
- Розпалення
- Зведення рахунків з близькими людьми
- Згладити ситуацію
- Намагаючись підловити іншого
- Пристрасть до відображення
- Страх перед недоброзичливим ставленням інших
- Страх перед тим, хто нас бажає
- Страх перед непередбачуваністю інших
- Сором за власну дитину
- Базікати (тараторити)
- Ухилення
- Ультиматум у стосунках
- Успіх
- Чуже везіння
Путівник самопізнання
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості
