Уникати життя, безкінечно вимагаючи від іншого — означає нічого не знати про життя. Коли ми постійно чекаємо чогось від інших, ми не докладаємо власних зусиль і тим самим передаємо контроль над власним життям. Людина не повинна доручати своє життя іншим — усе вона має починати сама і докладати зусиль самостійно, адже ніхто не здатен подарувати їй її творчість і реалізацію.
Коли людина це розуміє — і якщо їй хтось допомагає — вона звертає на це увагу.
Вона бачить: той крок мала б зробити самостійно, але їй допомогли. Вона визнає це і внутрішньо м’якшає, бо відчуває: вона не одна — хтось відгукнувся, допоміг, підтримав. І з цього усвідомлення починає проростати вдячність. Вона виникає не потім — вона народжується з початку, бо людина не перекладає своє життя на інших, а вибудовує його згідно із собою.
Якщо життя не реалізоване згідно з власним «я», воно ніколи не матиме смаку. Воно не розкриється нам. У глибині ми залишимося спустошеними й незаповненими. Людина може виглядати сповненою зовні — усі її визнають: «Ти чудовий, ти прекрасний хірург, талановитий художник, успішний керівник…» Але це не наповнить її зсередини. Це не запалить її. Бо вогонь життя спалахує лише тоді, коли ми беремо на себе відповідальність, а кожну допомогу бачимо від початку до кінця. Ми помічаємо, як люди допомагають нам, що ми не самотні — і тоді ми розкриваємося самі та розкриваємо інших. І життя триває — триває танець життя.
Життя — це танець, але його потрібно відкрити. Воно відкривається завдяки відповідальності, розумінню того, що це — наше життя, і воно варте всього. Ми самі є цінністю. І поки ця цінність не буде нами визнана — ми вимагатимемо від інших наповнення власного існування, стаючи внутрішньо потворними.
Будь-яка вимога є потворною, бо це форма морального насильства над іншими. Постійно вимагаючи, ми щодня морально ґвалтуємо інших людей, тому що самі були морально зґвалтовані собою. Якби ми не чинили насилля над собою — цього не було б, ми жили б у мирі, злагоді, гармонії з собою, а отже — і з іншими. Ми б не боялися жити.
Та ми боїмося жити — і саме тому проявляємо насильство до інших. У нас є страх — і саме він спонукає нас до насильства. Вимагання — це теж страх. Це форма домагання. Це моральне насильство над собою й над іншими. І якщо ми його проявили стосовно іншої людини — всередині нас обов’язково з’явиться спотворення: ми почнемо боятися цієї людини, закриватися від неї, відчувати провину. І завтра нам уже знадобиться ще більша доза насильства для того, щоб «спілкуватися» з нею. У підсумку, усе це розкладає нас ізсередини.
Коли припиняються безкінечні вимоги до інших, у нас залишається все менше і менше страху. Ми стаємо здатними існувати в гармонії з собою та іншими — і життя розкривається перед нами у всій своїй повноті.
____
Консультація психолога в Tomalogy
Як працювати зі статтями Томалогії
Уникати життя, безкінечно вимагаючи від іншого
Путівник самопізнання, Глава №4: “Людина серед людей”.
- Провина через порушене слово
- Жити, дотримуючись пристойності
- Заблукавши в відчуженні
- Уникнення конфлікту мовчанням
- Уникати життя, нескінченно вимагаючи від іншого
- Початкове занепокоєння і тривога
- Комплімент
- Конфлікт через очікування
- Конфліктувати з тривогою
- Мобілізація ненавистю
- Каламутність підозри
- Удавання (Напускне)
- Недоступність під маскою незалежності
- Невизнання
- Нетерпимість до зауважень
- Обставляючи у відносинах все так, як бажається
- Очікування першого кроку від іншого
- Озадачити іншого
- Покровительство — маска доброти
- Пошук покровительства
- Психологічна непродуктивність
- Прагнення змінити іншого
- Живучи заради того, щоб інші нас цінували
- Різноокість
- Розпалення
- Зведення рахунків з близькими людьми
- Згладити ситуацію
- Намагаючись підловити іншого
- Пристрасть до відображення
- Страх перед недоброзичливим ставленням інших
- Страх перед тим, хто нас бажає
- Страх перед непередбачуваністю інших
- Сором за власну дитину
- Базікати (тараторити)
- Ухилення
- Ультиматум у стосунках
- Успіх
- Чуже везіння
Путівник самопізнання
2. Чоловік та Жінка
3. Людина та Життя
4. Людина серед людей
5. Людина та її прояви
6. Людина та робота
7. Людина та гроші
8. Комплекси
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості