Жити, дотримуючись пристойності

Це свідчить про неймовірний страх перед конфліктами, через який людина готова невпинно спілкуватися з оточенням у відтінку пристойності, який їй відомий — незалежно від того, чи пасує він до поточного моменту.

І людина навіть не здогадується, що така пристойність розбещує оточуючих своєю лицемірністю. Від такої особи ніхто ніколи не почує справжнього слова. Від неї не прозвучить нічого суттєвого, бо вона вимовляє лише банальності — загальновідомі істини. Якщо батьки розмовляють такою мовою з дитиною, насправді їх немає поряд — є лише звук слів, що диктує, як треба поводитися, що згубно для дитини, оскільки за цими словами немає ні енергії, ні розуміння.

У присутності інших людей ця особа — сама пристойність. Тобто вона нічого не порушує, загалом не грубить, старанно прагне бути «гарною для інших», не робити нічого поганого, ніде не створювати конфліктів. Але водночас вона вже не може знайти себе, адже баланс для людини полягає в тому, що всі прояви її характеру мають право на існування. І коли якась його частина все ж проявляється — їй достатньо знати, що це її власний стан і він не стосується інших.

Іноді людина може бути нестерпною для оточення. Але, якщо вона усвідомлює, що зараз нестерпна, зла, гнівлива, — то здатна залишатися чесною перед собою й говорити від серця у своїй розгубленості, обуренні, гніві, бо перше, що вона скаже іншому — це те, що її емоції не мають до нього жодного стосунку. Так можна навчитися володіти собою і прийти до власної цілісності, для якої важливо мати всі види енергій у вільному русі. Якщо ж енергії, які особа вважає негативними, постійно придушуються в підсвідомому — її страх перед конфліктом зростає і одного разу може виливатися зовні в агресивній формі стосовно оточення і самого себе.

Стремління жити виключно за правилами пристойності робить людину внутрішньо неживою — вона живе лише своїм страхом, оскільки живе малою частиною себе, малою частиною енергії — й навіть не тієї, що відповідає особистості, а лише тією, яка підтримує соціальну конформність. Цієї енергії вистачає лише на те, щоб рухатися звичними маршрутами, спілкуватися у колі звичних відносин.

Все в житті такої людини має бути детерміновано і передбачувано. Найменше відхилення від звичного викликає в ній страх, породжує соціальну фобію перед будь-якою взаємодією з іншим. В результаті вона втрачає здатність адекватно реагувати на нестандартну чи конфліктну ситуацію, відстоювати своє життєве простір і власні погляди.

Вона стає крайнім емпіриком і конформістом — аби тільки її не зачіпали, адже захиститися вона не здатна. І її прагнення бути «гарною для всіх» приносить певні дивіденди: її ніхто не чіпає, не ображають, з нею не конфліктують, адже вона дотримується всіх правил пристойності. Але зворотною стороною такої пристойності є її незрілість, інфантильність, внутрішня неживість, тривожна підозрілість і постійний підсвідомий страх, у якому вона живе, не підозрюючи, що все це почалося з її ідеї про пристойність.

____

Консультація психолога в Tomalogy

Як працювати зі статтями Томалогії