Бездіяльність болісна для людини. Бездіяльна людина знемагає від себе, вона боїться життя, боїться себе. Вона не знає, чому так непомірно тужливо їй — тій, хто живе, не знаючи як поводитися із собою та багатьма можливостями, які так ваблять зовні, але втрачаються через втрату безпосередності у здійсненні дії.
Безпосередній відгук на те, що відбувається, є самовираженням, в якому ми освітлені розумінням того, що відбувається, і тоді дія народжена силою розуміння.
Для бездіяльної людини — це щось дуже складне, незбагненне. Все, що вона бачила, чула, відчувала, вона обмірковувала — вона думала «про це». Це стало її звичкою, укриттям, уникненням, вона нічого не переживала глибоко, не входила в досвід, її завдання було іншим. Будучи насторожено-закритою в розумі, перебуваючи на порозі перед дією, вона прагнула уникнути самої дії, виловлюючи зі страхом відображення-думки: як би чого поганого з нею не сталося, не трапилося. Нічого й не відбувалося, нічого, що могло б відповісти її уявленням про погане чи хороше, тому що вона отримала навичку-вправність лише обмірковувати, думати «про», але не діяти.
Та ж енергія, яка витрачається на мислення, вона ж і є енергією дії, яка здійснюється внаслідок бачення суті того, що відбувається. І тоді ми знаходимо вихід з тієї чи іншої ситуації, а точніше знаходимо себе в дії, тому що не втратили, не згубили довіри до самого себе, власного розуму і використовували його для розуміння суті й негайної дії, якщо така була необхідна. Бездіяльна ж людина використовує свій розум зовсім іншим способом: вона вбачає в усьому, що відбувається, загрозу на свою адресу і будь-яка ситуація чи подія виводять її з себе.
Але коли за реальну подію береться розладнаний, тривожно-недовірливий розум, він тримає її, не відпускаючи. Він болісно довго обмірковує все до дрібниць, вібруючи занепокоєнням і застрягаючи через те, що ця подія розкладається в голові болісно. Вона викликає фактично агонію, весь сенс якої — уникнути того, що відбувається, не бути, не брати участі, не перебувати. По суті це відмова проходити через досвід самого життя, необхідний щоб дізнатися, а як же все, що відбувається, бачиться, знається внутрішньо, усвідомлюючи рух життя.
Його цікавить не рух, а нерухомість, щоб сьогодні було, як учора і таким самим було завтра, щоб психологічна безпека була непохитною. Його бадьорість і діяльність — ментальне існування. Усю невитрачену енергію на участь у житті, що відбувається, він компенсує ментальним виром. Ця ментальна вирва породжує все більше думок «про» і «стосовно», які на все більшій швидкості виплітають страхи, переплетені з бажаннями соціальних досягнень і самодиверсіями з приводу непрожитого, згаяного життя з одночасною внутрішньою жагою довести всім свою незвичайність.
Бездіяльність безкінечно обпікають з усіх боків чужі успіхи і досягнення, і ухиляючись від побаченого, вона хапається за все нові думки і потопає в їх обмірковуванні. Бездіяльна людина проживає своє життя не наяву, а у своєму думкооберті, втрачаючи будь-яку можливість зупинитися в цьому кругообігу думок, вже не кажучи про те, щоб вийти у відкритість самого життя.
____
Бездіяльність
Книга №1. Розділ №3.
Людина та Життя.
Людина та Життя
Путівник самопізнання
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості