Куріння — пошук притулку

Не маючи можливості жити безпосередньо, ми створюємо буферну зону, укриття, займаючи себе механічним повторенням тих чи інших дій, зумовлених нашими звичками та пристрастями. Поки ми вдихаємо та видихаємо сигаретний дим, створюються паузи в потоці думок, що дає можливість розуму, користуючись досвідом з минулого, відшукати відповідь на нову ситуацію. Це робиться абсолютно непомітно для тих, з ким ми куримо, але ще менш помітно це для нас, оскільки зовні ми захоплено ділимося враженнями, спогадами, думками тощо. При цьому, перебуваючи в самозабутті щодо теперішнього моменту, невідчутно для себе ми пригнічуємо в підсвідомість роздратування, невдоволення, тривоги та побоювання. Таким чином, ми відводимо себе все далі й далі в незначне, суєтне, забуваючи про себе.

Але в будь-який момент ми можемо створити для себе можливість курити, не йдучи в несвідоме. Для цього, коли ми куримо, нам необхідно усвідомлювати все, що відбувається з нами зовні: про що ми говоримо, як ми говоримо, що відбувається між нами та іншими людьми. При цьому ми пам’ятаємо себе, ми бачимо, як те, що відбувається, відбивається в нас, ми спостерігаємо свої внутрішні стани. І це не є напруженим контролем розуму – у такі моменти ми присутні тут і зараз. Ми алертні, пильні, не механічні, не рефлекторні – ми усвідомлені, а отже, життєві. У такі миті ми здатні бачити та досліджувати свої почуття, думки, емоції, що приходять від моменту до моменту.

У процесі дослідження ми будемо усвідомлювати з першого моменту початок зародження бажання взяти в руки сигарету. І нам відкриються його мотиви, які можуть бути різними в певні моменти нашого життя. Серед них ми зустрінемося з бажанням відволіктися, прагненням переключитися з однієї діяльності на іншу, неможливістю почати що-небудь робити не покуривши. Також ми можемо, роблячи що-небудь, – думати про те, щоб якнайшвидше закінчити цю справу і покурити. А можемо відкрити свою залежність від людей, що приходять до нас, де ми збуджуємося від однієї тільки думки, що зараз хто-небудь прийде, і тоді ми будемо правомочні розділити з ним ритуал куріння.

Мотиви, що спонукають нас курити, різні, але куди б ми не звернули свій погляд, куріння – це залежність, а отже, обмеження нашого життя. Ця звичка небезпечна, причому не тільки для нас, а й для оточуючих, яких ми, по суті, уникаємо, пропадаючи у внутрішньому самозабутті, віддаляючись, таким чином, від себе і тих, хто поруч.

Стаючи уважними та чутливими до нашого бажання курити, ми спостерігаємо його на всьому шляху з моменту зародження. Ми супроводжуємо увагою все, що робимо з сигаретою в руці і все, що сигарета робить з вами. Якщо при цьому ми не робимо жодних умовиводів, висновків та оцінок, у нас народжується безвідносне, шанобливе ставлення до всього, до чого ми пристрастилися. І тоді наша усвідомленість зростає, освітлюючи наше життя, звільняючи нас від усього наносного та запозиченого, і залишаючи в ній тільки те, що відбувається усвідомлено, згідно з нами самими.

____

Консультація психолога в Tomalogy