Самодиверсія

Намагаючись уникнути, а не побачити те, що відбувається, хоча, побачивши, вона могла б ухвалити правильне рішення, людина, включно із самодиверсією, фрагментується на безліч голосів, що звучать у ній. Один її лає, інший лає тих, через кого, ймовірно, вона потрапила в таку ситуацію, третій захищає і виправдовує, четвертий звинувачує всерйоз тощо. Зрештою, виноситься вердикт, і це вже стає для людини відпочинком.

Внутрішній суд над самою собою відбувся, і це мало певний сенс – така форма психологічного самокатування призвела до того, що людина знову дійшла до єдності та знайшла потрібний напрямок, як їй бути в даному випадку, узгодивши все це з множинністю власного “Я”.

У прагненні уникнути того, що відбувається, “Я” за кожного незручного випадку розпадається на множинність, обчислюючи можливості майбутньої події. Воно комбінує для себе рішення, залякуючи себе, засуджуючи, засуджуючи, проявляючи внутрішню нетерпимість, невдоволення по відношенню до себе, вимагаючи цим від себе тих відсутніх якостей характеру, які не тільки треба б мати, а й повинно.

Скільки б не тривала самодиверсія, вона закачується рано чи пізно. Втомившись від розглядів, усі субособистості гасять свою запальність і приходять до потрібного розуміння. Але парадокс полягає в тому, що це розуміння існувало від самого початку, а через ментальну захаращеність дістатися до потрібного рішення було неможливо, і самодиверсія фактично була укриттям від сутності того, що відбувається.

Оскільки спочатку не було наміру розв’язувати ситуацію, що виникла, а було бажання за всяку ціну уникнути її розв’язання, самодиверсія виходила тимчасовим буфером. Поки людина розбиралася в самій собі, тримаючи в руці то батіг, то пряник, тим самим вона зживала внутрішній страх за себе і долала власну нерішучість і життєву інерційність. Самодиверсія ж мала послужити стимулятором для того, щоб перейти від роздумів до дії.

____

Консультація психолога в Tomalogy