Болісність існування вдвох.
Неможливість бути собою змушує нас боротися із самим собою та оточенням. Боротьба із самим собою – вимагаючи бути не тим, хто ми є, а ким би ми хотіли, щоб нас бачили інші.
Нам би хотілося, щоб інші бачили й віддзеркалювали нас яскравими особистостями, незабутніми, харизматичними, щоб у нас ніколи не було проблеми з увагою, щоб нашу прихильність шукали й домагалися – ми знаємо з власної нужди, як ми шукаємо й домагаємося прихильності інших.
І навіть уже відшукавши прихильність до себе інших, ми починаємо витворяти з нею чорт знає що. Не знаючи, як поводитися з теплотою почуттів іншого і як розпорядитися нею, ми починаємо це екстремально використовувати, щоб у своєму невіданні отримати єдину правильну для себе відповідь:
- “чи справді він або вона так добре і чудово до нас ставиться”;
- “чи насправді він або вона любить нас належним чином”?
Що таке любов належним чином – ми й самі не знаємо. Ми, через обумовленість, засвоюємо найкращі уявлення про кохання з літератури, поезії, фільмів, вистав. Ми хочемо такого кохання: зліпок вражень масових, розрізнених, з яких ми склали ідеальну карту кохання наших стосунків, аж до дрібниць, до деталей: “Що він мені скаже, і що я йому скажу”.
Наша жадібна пристрасть до любові – це спроба брати, скупатися в оваціях, самоствердитися і піднятися з низького внутрішнього рівня на належну зовнішню висоту. Щоб полонити, робити залежним іншого від себе настільки, щоб він не зміг, та й не посмів побачити нашу любовну неміч, нашу любовну недугу, що вся ця любовна гарячка, вся ця любовна тяганина, хто кого, – від страху з першої миті, щоб нас не розгледіли й не покинули, і щоб придушити цей страх у такий спосіб, щоб самому не довідатися, не дай боже, про його існування.
У які шати ми тільки не виряджаємося, щоб привабити, заманити, утримати. І вже наступної миті ми в собі чуємо: хоч би як ми трясли одне одного за те, що інший не є досконалим взірцем нашого набірного бажання, нашої мрії, ми чуємо в собі неможливість розстатися з тим, до кого ми опинилися приклеєні особливим видом клею, через страх, неможливість бути наодинці.
І нічого, що замість любові ми влаштовуємо ристалища, – болісність нашого існування удвох, виявляється, нам набагато солодша, ніж залишатися наодинці з собою.
Фокус уваги:
- Усвідомлювати болісність існування без іншого
- Бачити, як малюється образ іншого, – чи є у вас зразок, яким він має бути
- А поки його реального немає, ви уважні до стосунків, що відбуваються в житті?
- Ви теплі й прихильні по відношенню до тих, хто з вами взаємодіє?
- У вашому житті є спонтанні варіанти зустрічей?
- Як ви спілкуєтеся, якщо немає тимчасової можливості спиратися на розум?
- Ви легко висловлюєте себе в думках і почуттях?
- Вам легко з собою?
- Вам легко з іншими?
- Ви шукаєте любов чи любите самі?
- Живіть у дозволі
- Відпустіть себе
Болісність існування вдвох.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Болісність існування вдвох.