Жінка у гніві

Чоловік проявляє чоловічу енергію зовні, а жіночу придушує в підсвідомості. Коли він розлючений, варто йому випустити пару, одразу проявиться енергія жіноча. Йому стане шкода себе, йому стане огидно, йому стане нудотно по-жіночому, бо він буде розбавлений жіночою енергією, якщо глибоко, по-справжньому входив у конфлікт.

Коли жінка починає гніватися, спочатку вона може виражати невдоволення, лащиться водночас, начебто, нічого не віщує грози, але раптом виходить чоловіча енергія. Жінка у гніві — це видовище не для слабкодухих, тому що в підсвідомості вона — чоловік. І якщо відбудеться її сутичка з чоловіком, то жінка може вийти за будь-які межі.

Кожна жінка підсвідомо досліджує свого чоловіка, вона знає всі його ерогенні точки, а також і слабкі місця, куди можна боляче вколоти. Його найуразливіше місце — чоловіче самолюбство, його турбує наскільки він хороший у сексі, успішний у справах, здатний заробляти гроші тощо. У розумі чоловіка часто багато проблем, він ні в чому твердо не впевнений, вагається щодо своєї потенції, успішності в житті, через що багато чого придушує в підсвідомість. Його захист — інтелект і логіка. Логічна послідовність і опора на інтелект роблять його впевненим, але щойно він входить у сферу емоцій, у сферу емоційних розглядів, то стає безпорадним. Чому всі чоловіки й уникають конфліктів зі своїми дружинами, намагаючись приховувати стосунки з іншими жінками так уміло, щоб ніхто про це не знав, боячись покарання.

А жінка не боїться розбиратися зі своїм чоловіком — вона бореться за те, щоб він належав їй одній. І вона розбирається не за допомогою логіки, а за допомогою почуттів та емоцій, виставляючи на світло і синтезуючи все їхнє життя. Проникаючи в суть інтуїтивно, вона показує чоловікові те, що він не бачив і не міг знати, і чоловік струшується. Після цього він може залишитися внутрішньо покаліченим, тому що перестане вірити в себе — жінка руйнівна. У руйнуванні немає нічого поганого — гроза пройде, небо очиститься, погода відновиться, зникнуть збудовані огорожі, стосунки омиються і стануть свіжими. У руйнуванні немає нічого поганого, якщо той, хто руйнує, здатний відновлювати і творити. А якщо ні?

Якщо творити нікому, то відбувається наступне: жінка, яка спочатку бореться за свого чоловіка, по факту починає боротися проти нього, вона стає одержима цим чоловіком, бо одержима контролем. Вона перетворюється на його наглядача, не даючи йому спуску ні в чому. Вона намагається стати його господинею. І його бажання природне, спонтанне — це віддалитися від неї якомога далі. І чим більше вона бореться за нього, тим далі й далі він відходить. Але обумовленість шлюбу така, що чоловік все одно повертається назад, але повертається винуватим, пригніченим, на напівзігнутих, і в очах власної дружини постійно виглядає нерозумно.

Невже вони всі так сексуально нестримані або одержимі зрадою? Ні, щойно чоловік зближується з жінкою, щойно він стає її чоловіком, вона починає його контролювати, свідомо чи несвідомо ранячи його самолюбство. І він іде відшкодовувати втрати — він іде повертати свою силу, свою впевненість, свою потенцію до іншої жінки, яка буде його оспівувати і бажати.

Статева зрілість настає біологічно, а розуміння своєї жіночої суті, істинне розуміння стосунків чоловіка і жінки — істинна сексуальна зрілість, настає для жінки якщо вона проходить через сексуальний досвід усвідомлено, присутня в кожному моменті взаємин із чоловіком. Тоді вона може бути відкритою зі своїм чоловіком. Жінка може бути відкритою з чоловіком тільки в сексуальній зрілості, де немає прагнення завойовувати, де присутнє розуміння і себе, й іншої людини.

Якщо сексуальна зрілість не настає, то жінка — дружина, так чи інакше, воює. Коли вона завоювала чоловіка, він поруч і можна було б розслабитися і насолоджуватися, вона продовжує атакувати його, але вже для того, щоб він не розгледів її неспроможність.

Найбільше на світі жінка боїться своєї жіночої неспроможності. Вона б’є по чоловічому самолюбству, розвиваючи чоловічу неспроможність, але боїться власної, жіночої неспроможності. Вона боїться, що їхні стосунки не навічно, не назавжди. Вона посилює контроль свого чоловіка, в страху, що він може піти від неї. Вона підсвідомо не вірить, що його любов призначається їй і прагне зробити його керованим, слухняним і покірним. І за рідкісним винятком, ми бачимо в шлюбах одну й ту ж картину — рано чи пізно, жінка бере гору, бо це єдиний для неї спосіб знайти спокій і психологічну безпеку, перебуваючи в шлюбі і виховуючи дітей.

_______

Консультація психолога в Tomalogy