Біль першого кохання

І перше кохання приходить. На нього покладено безліч надій. Перший поцілунок, перші обійми, перший секс — вони незабутні. Вони незабутні, тому що тіло ще абсолютно невинне і не знає нічого про ці чуттєві відчуття, розум ще нічого не може винайти з цього приводу. Він ще не може штампувати й тиражувати визначення, накладаючи старе сприйняття на все нове. Потім він обов’язково зведе пережите до конкретної людини, хлопчика чи дівчинки, з яким він переживав ті чи інші почуття та емоції. Розум усе класифікує і всьому дасть визначення, але це буде потім.

А зараз прийшло перше, безцінне почуття, що не знає штампів і стереотипів, і тіло має відгукнутися. Якщо в родині не придушувалися сексуальні прояви дитини, то її тіло обов’язково відгукнеться — в ньому почнуть здійматися й накочуватися хвилі сексуальної чуттєвості. Ось і подорослішала людина! Вона увійшла в життя. Вона почувається дорослою. Їй належить відгукуватися на це почуття. І, звісно, все найкраще — одне для одного. Юні закохані всі прекрасні, немов сама весна.

Але здебільшого, закохані підходять до моменту, коли потрібно розставатися і йти далі. Якщо у дівчини чи юнака проявляється схильність одразу проектувати шлюб, це говорить про прагнення юної людини закарбувати бажані миті, немов кадри, що сподобалися, на фотоплівці. Тобто, по суті, вона хоче закарбувати момент життя і залишитися в ньому назавжди. Навіть якщо уявити, що їй чи йому вдалося це зробити в п’ятнадцять, шістнадцять чи сімнадцять років… Сексуальна активність людини триває в середньому до сорока з гаком років, і зупинити пошук кохання практично на самому початку означає зупинити рух життя.

Якщо ми зустрілися, ми насолоджуємося. Але коли наші почуття закінчилися, час рухатися далі, необхідно вчитися йти, вчитися розставатися. Коли ми зустрічаємося, то намагаємося привабити одне одного, виявляючи при цьому все найкраще, на що здатні. Але як розставатися?

Біль першого кохання: він не одружився, вона поїхала і не повернулася, він покохав іншу — скільки цих людських історій. Вони розповідають про душевний біль. Його необхідно проживати усвідомлено, рівно стільки, скільки він триває, дозволивши переживанням торкнутися нас глибоко. Якщо придушити його у підсвідомість, захищаючись у розумі тими чи іншими думками, то можна закритися від кохання на все життя. Жінка зробить висновок: чоловіки — обманщики, їм довіряти не можна. Чоловік же, у свою чергу, вважатиме, що якщо покохала іншого, зрадила, то висновок: жінкам довіри немає!

Пройшовши перше кохання, не переживши, по суті, біль розставання, можна позбутися можливості зустрітися з коханням протягом подальшого життя. Непережитий душевний біль робить людину настороженою. Вона уникла болю, але цей біль став її пам’яттю, її підсвідомістю. Тепер вона стурбована лише тим, щоб подібне не трапилося з нею через місяць, день, рік і взагалі в її житті.

Одного разу закрившись від душевного болю (біль першого кохання), людина стає байдужою, практичною і тепер підбирає та вивіряє кожен свій рух, перебуваючи в любовних стосунках. Її розум став вкрадливим, хворобливим, настороженим. А насторожений розум — це закритий розум, який не в змозі ні зрозуміти, ні почути, ні усвідомити. Він увесь час напружений, недовірливий, потайний, оманливий. Але ні сама людина, ні інші люди цього не бачать. Щоб не переживати душевного болю, головним у житті може стати для неї прагнення домагатися бажаного за будь-яку ціну, компенсуючи ту внутрішню неповноцінність, яка виникла через нерозуміння самого життя.

Що б у житті не відбувалося, в ньому не буває нічого неправильного! У ньому нічого невірного взагалі не трапляється. Людині може не вистачати тільки одного — розуміння і бачення суті самої життєвої ситуації, такої, якою вона є в реальності. Без цього сутнісного, погляд людини на життя залишається поверхневим, і, тоді не замислюючись, вона судить інших людей, ділячи їх на поганих і хороших, на тих, кому можна довіряти, і тих, кому не можна. Життя вимагає нас цілком, щоб ми стали учасниками кожної його миті. І, скільки б воно не тривало, поки ми живі, у нас є вибір — або розповідати одне одному, що є правильним, а що неправильним, що є добрим, а що поганим, або будувати своє власне життя.

_______

Консультація психолога в Tomalogy