Залежність – ілюзія кохання.
Бути залежним і усвідомлювати свою залежність – це значить вийти із залежності й уперше жити та любити від усього серця. Але ми вважаємо за краще не заходити так глибоко. Наша самість створюється і відточується на залежності та боротьбі з нею. Якщо ми виявляємо нашу залежність, ми негайно зачіпаємось і влаштовуємо демарш, показуючи всім виглядом, що така форма залежності нам по коліно.
Але це мало чим може допомогти. У такий спосіб ми придушуємо залежність і внаслідок придушення просто перестаємо її усвідомлювати. І відтепер на нашій залежності красуватимуться інші, зворушливі до сліз назви, як-от дружба, кохання, відданість, щоб потім виявити ненависть, ревнощі, невірність і почати мститися за зганьблену честь.
Ми говоримо про свободу, але бажаємо для себе залежності, бо вона стане силами для залежності іншого. І ось ми вже не одні, наша праця не була марною. На любов покладатися не можна: ось вона є – ось її немає, а залежність – це міцно. Не знаючи, як туди увійшли, у кращому разі здогадуючись, заради чого, ми не знаємо, як звідти вийти, і це приносить самозабуття та безвідповідальність. Головне – вчасно реагувати. Ну а тут нам рівних немає: що більше ми залежні, то гостріше рефлексуємо, в усьому вбачаючи зазіхання на нашу свободу, завзято доводячи й показуючи іншим їхнє місце. Не маючи власного простору всередині себе самого, по суті не маючи місця у власному домі, у нас через несвідомість розвивається чітке і ясне бачення місця інших: хто в якому кутку має бути і хто як має поводитися стосовно нас.
Залежність змушує нас сліпнути від слів кожного. Ми знаходимо в них особливий, загрозливий сенс для свого «я», наповнюємо вимовлені слова іншим, своїм обтяженим, вузьким за змістом змістом. При цьому починаємо дратуватися й гніватися від залежності й несвободи, боротися й відкидати тих, від кого існує залежність, у кого вчепилися, щоб, не дай боже, не розчепитися. Усе, що нещодавно так тішило й надихало, прокисає й гірчить.
Залежність від інших змушує то корчитися від спазмів, то розслаблятися і не чути, не бачити, не знати про жодне існування залежності; то оголює в болісних судомах внутрішнє рабство, нелюбов, уламки й черепки власного життя. Як гра світлотіні, залежність гранично звужує свідомість, зводячи нанівець усю титанічну працю над своїм власним життям. А причина такого відображення життя так і залишається незрозумілою для самого шанувальника свободи.
Емоції розвитку:
- Усвідомити свою власну залежність від інших
- Усвідомити контроль за іншими в бажанні їхньої залежності від себе
- Усвідомити, як ви проявляєте себе у своєму понятті про свободу
- Усвідомити, як ви бачите інших та їхні прояви себе, за вашими поняттями, незалежними
- Відчуття себе та смак незалежності вам знайоме?
- Як інший і його незалежність відображаються у вас?
- Це привабливе, відразливе, шокуюче, епатувальне відображення для вас?
- Із чим у вас асоціюється вираз «незалежна людина»?
- Не протиставляйте своїй залежності незалежність
- Усвідомлюйте свою залежність сповна
- Розібравшись зі своєю залежністю, ви побачите, яким чином ми виконуємо очікування одне одного
- Будьте щирим дослідником
У дослідника проникливий погляд - Вам варто бачити проникливо, не зупиняючись поглядом на несуттєвому.
- Вам варто проходити в погляді на будь-яку глибину, щоб бачити сутнісне – незмінне, за яким стоїть незмірне
Залежність – ілюзія кохання.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Залежність – ілюзія кохання.