Претендуючи на незалежність

Ви продовжуєте пригнічувати, упираючись у невігластві щодо власної боротьби з собою за кінцеву мету – уявляти себе в очах інших незалежним. Можна опинитися загнаним у стан пригніченості, який, без сумніву, даватиметься взнаки у внутрішньому нагромадженні люті, що згодом у своїй сліпоті може застосувати насильство як по відношенню до себе, так і по відношенню до іншого. Через придушення і домагання взаємодії з іншими виявляються далеко не однозначними, у них завжди народжується розкол: від божевільної привабливості та пов’язаної з нею надії на все теперішнє і справжнє до повального контролю над собою та іншими, який згодом обертається проти нас.

Така підсвідома заданість, через ідеалізацію стосунків і очікування від них певного відображення для себе, створює зворотний ефект: замість того, щоб принести очікувану радість і задоволення від спілкування, робить нас експертом із переведення того, що відбувається, у маніакальну, безпідставну зачепленість тим, що відбувається. Що нам не скажи – нам усе не так, у нас народжується хвороблива ураженість від найменшого, ми вбачаємо в розмові щось отруєне, отруйне, абсолютно образливе для власного самолюбства, стаємо нетерпимими по відношенню до того, що говорять і роблять інші.

Така поведінка на самому собі та інших позбавляє нас життєвості. Ні в чому й ні з ким не будучи присутнім усвідомлено, а тільки обчислюючи й убачаючи, ми чіпляємося й відштовхуємо одночасно те, що є і чого немає. Але натомість з іще більшою жадібністю очікуємо від поточного моменту надкомпенсації на своє невротичне існування, що, своєю чергою, робить віддзеркалення інших у самому собі ще гострішими й напруженішими, а нас – недалекими й розлюченими.

Спроба змусити інших слухати себе і бути в їхніх очах особливо помітними, бажання, щоб інші, побачивши нас, висловлювали кипучу радість, змушує знаходити себе знову й знову задиристим у намірі поправити психічне здоров’я. Прагнення всіх поставити на місце, а самому бути зверху призводить до хронічної дратівливості щодо себе та інших, що саме по собі є постійною самодиверсією, яка веде до вирощування деструктивізму. Залишається тільки одне місце для відпочинку – це депресія, в яку впадає він або вона, залишившись наодинці з собою. Нездатний існувати самодостатньо, він опиняється в безвихідному становищі: неврівноважений, він не може бути ні з собою, ні з іншими, а це вже душевна хвороба.

Емоції розвитку:

• Усвідомлюючи власний негативний настрій щодо себе чи інших
• Дослідити, чого ви домагаєтеся негативною налаштованістю
• Що отримуєте для себе?
• Як почуваєтеся після того, як боролися з іншими або із собою
• Як від такої внутрішньої чи зовнішньої боротьби змінюється ваше власне відображення
• Вносьте увагу, коли ви даєте визначення собі чи іншим
• Як ви характеризуєте себе, як інших
• Чи органічне для вас перебування із собою
• Чи органічне для вас перебування з іншими
• Усі види власної ураженості, зачепленості – бачити
• Бачити власну конструкцію побудови проекцій, пов’язаних з іншими
• Залишити себе в спокої
• Залишити в спокої інших
• Розслабитися в прийнятті себе
• Жити в дозволі
• Проявляти себе безпосередньо
• Виражати себе справді
• Відпустити себе