Осуд як самозахист.
Страх перед громадською думкою або думкою якоїсь конкретної людини змушує нас самих ставати глашатаєм цієї думки. Ми любимо пліткувати й засуджувати, висловлюючи нібито своє розуміння і відчуття, але саме осудом ми виходимо в ролі судді та виражаємо свою приналежність до суспільної свідомості, таким чином ганьблячи того, кого ми засуджуємо. І почуваємося при цьому добротно – ми захищаємо колективну, обумовлену та загальноприйняту свідомість, а цей «відщепенець» стоїть сам-один. Така невинна річ, але по суті страшна. Її завжди використовували, коли потрібно було нацькувати громадську думку на знищення неугодного індивіда.
Осуд – це солодка форма паплюження однієї людини іншою, причому несвідома, частіше рефлекторна, але служить людині вірою і правдою.
Після самоосуду та всіх внутрішніх страхів і переживань щодо свого обличчя в очах інших людей і власної вписаності в соціум, знаючи цей страх не з чуток, а через власні самодиверсії, які ми влаштовуємо собі із завидною регулярністю, ми закликаємо себе до відповіді за особисту та соціальну неспроможність у надії, що така жорстока розправа приведе нас до тями і створить у нас все те, що нам необхідно, щоб цей грізний фатум у вигляді соціальної фобії не висів над нами. Ми знаємо на власному досвіді, як нам кепсько і страшно стає від осуду нас іншими, але ми ігноруємо цей пригнічений, підконтрольний нам страх соціальною перевагою – осудом.
Осудом ми піднімаємося над власним страхом перед чужими плітками, ми до жаху боїмося втратити власне обличчя в очах інших. І наша помста – це осуд інших і отримане від цього задоволення. У цьому невигадливому процесі ми бруднимо їхнє обличчя, паплюжимо, а своє відновлюємо, підкреслюючи їхню непорядність і нашу порядність, їхню потворність і нашу красу, скидаючи осудом внутрішню напругу.
Тому люди так люблять пліткувати. Друкована індустрія живе з цього, підкидаючи через газети та журнали всі види пліток, звеличуючи одних до небес, інших опускаючи нижче плінтуса, але підтримуючи головне – гарячий інтерес до іншого чи інших, але не до себе. Усі програми несуть заданий заряд осуду, налаштовуючи людину на потрібний, вигідний для когось лад.
Осуд у чистому вигляді – це обумовлений спосіб уникнення себе з постійною вашою участю в гламурному житті іншого.
Кроки до усвідомлення:
- Усвідомте це примітне заняття – осуд.
- Почніть із самого себе та усвідомте найменші, найнепомітніші зерна самоосуду.
- Побачте й усвідомте, що дає вам самоосуд, куди веде і до чого призводить.
- Усвідомте, як і чим ви компенсуєте самоосуд.
- А тепер почніть спостерігати, як часто при вас інші люди вдаються до осуду.
- Залишайтеся усвідомленими, подивіться, як вам намагаються представити іншу людину в невигідному світлі, що у вас готове підтримати цю розмову.
- Підтримуйте і дивіться: тепер у вас є спільна тема.
- Що б ви робили, про що б ви говорили, якби не осуд?
- Подивіться на власний набір спільних тем.
- У чому ви легко і невимушено рухаєтеся, яка чи які теми є вашим “коником”?
- Будьте уважні.
- Усвідомлюйте те, що відбувається.
- Будьте присутніми.
- Завершуйте.
- Розслабтеся у дозволі.
- Відпустіть себе.
Осуд як самозахист.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Осуд як самозахист.