Казка про рибку.
Есе Ольги Пєскової, Казки.
Вона все життя жила в гарному, великому акваріумі з морською водою. Він стояв у будинку добрих і хороших людей. У неї були подруги, була любов. Він був такий гарний, з красивим бузковим відливом і давав великі надії на сім’ю і потомство. І все сталося: і сім’я, і потомство на радість усім. Потомство розійшлося по інших акваріумах, в хороші руки діти пішли. Все йшло красиво і добре. Вона була щаслива.
Тільки іноді раптом зупинялася, завмираючи, слухала, як туга, як щось всередині звучало і кликало. Але так тихо і так здалеку. І в черговий раз подумавши, що це проблема неякісного очищення води – що тут скажеш, все недосконале, доводиться адаптуватися, – вона пливла далі за «завданням». Так все було мило, солодко, тепло.
Змінилося вмить. Світ зруйнувався! Добрі люди продали свій акваріум ще добрішим людям. А там маленька дівчинка, грінпісівка) Як побачила красивих рибок, почала питати тата, як вони такі красиві тут опинилися. Тато розповідав, наївний, довгу історію про Червоне море, про океан, про Батьківщину цих рибок. А даремно. Дівчинка в сльози, в крик – потрібно повернути рибок на Батьківщину. Крик був нежартівливий, дитина розуміла, всередині розуміла, що є свобода. Батько прийняв рішення їхати з донькою до моря і риб урочисто випустити в рідну стихію.
Так наша рибка опинилася в рідній стихії. Шок! Вона там народилася. Шок! Це її дім! Шок! Вона звикла жити у вузькому просторі. Шок! Це її дім, вона вже там. Вона вдома. Д-і-м-а. І вона це згадає. І життя її буде іншим. Іншим і невідомим. Шок! Все так по-іншому і так непередбачувано, беззаперечно, всюди невідомість і таємниця. Уявити, яким буде життя моря-океану – її рідного дому, – рибка, що виросла в акваріумі, не має можливості. В обмеженому і звичному таємниці немає, там все в межах відомої досяжності. Акваріум – наша обумовленість і проекції. Море – наш дім, наше життя. І ми вже в ньому. Згадати це!
Есе Ольги Пєскової
- Чоловік і жінка
- Про життя
- Про кохання
- Просто жінка
- Казки
