Залежність – петля минулого

Усе, що ми робимо одного разу, бодай раз, ми негайно враховуємо, прораховуємо, привласнюємо, робимо своєю заслугою через егоцентризм, сприймаючи все, що відбувається з нами та іншими, як саме собою зрозуміле, не маючи змоги лишитися чутливим і сприйнятливим, а навпаки, негайно починаючи використовувати утилітарно ті можливості, що були даровані, експлуатуючи їх та вичерпуючи, доки не здасться дно.

Щойно людина, яка намагається привласнювати все, що відгукується на неї, бачить, що стосунки чи можливості вичерпані, вона здригається. Для неї кожна можливість використання іншого – це жила: що більше жив у розробці, то більш психологічно захищеним почувається цей горе-старатель.

Усе, що коли-небудь починається, добігає кінця, але кінець – це показник зародження чогось нового, ще невідомого. Якщо людина має талант до життя і її наміри чисті, вона може вийти на неосяжність внутрішнього творення через усвідомленість. Але поки що, побачивши, що те, що її годувало, любило, пестило, помирає, добігає кінця, – здригається, хапається за те, що минає, мертвою хваткою, скиглячи від страху й жалю до себе, ніколи не пам’ятаючи про те, хто давав змогу в такому добрі, теплі й життєвій заводі жити. Вимога грізна, страшна, на будь-яких умовах: те, до чого звик, що зробив своєю механічною звичкою, має тривати. Він не має наміру відступати. Стаючи нікчемою, якій не важко ні піднестися, ні принизитися, вона має намір за будь-яку ціну все, що нескінченно видозмінюється, привести до того, що їй відомо, звично і що вона стільки днів, років, місяців користувалася.

Якщо їй не вдається силовим натиском, шантажем, нескінченним приниженням себе або іншого повернути назад і знову заснути на грудях того, хто вирішив ворухнутися і від страху його ненароком розбудив, вона переходить до внутрішнього деструктивізму, який накопичувала через залежність та контроль усі ці роки, починаючи ненавидіти, злитися, ревнувати, виношуючи думку для помсти. Петля залежності не дає ні жити, ні дихати. Розум продовжує контролювати вже неіснуючу ситуацію, але ні, вона повертається і стає фантомною, що живе в сьогоднішньому дні. І одержима минулим людина так і живе, перестаючи бути сучасником. Живе в минулому і п’є ту отруту, яка не дає залікуватися її ранам, що дало б їй змогу йти в ногу з часом. Він виявився хитрішим, сказавши «З мене і цього достатньо», і оселився у своєму минулому назавжди, зв’язавши себе з ним узами залежності.

Емоції розвитку:

• Бачити себе у взаємодії з іншими
• Усі проекції на інших в отриманні будь-яких вигод чи негараздів – бачити
• Бачити все, як воно є, коли ви берете щось в іншого
• Бачити, як ви маніпулюєте іншим, щоб отримати від нього те, чого хочете
• Усі ваші стосунки і є залежність
• Народжена думка, почуття, відчуття – це простягнута за ким-небудь або чим-небудь рука
• Почати усвідомлювати залежність повною мірою
• Знати про себе міру збагачення через привласнення
• Знати про себе міру втрати через віддачу і відчуття «Я віддав»
• Виростити через усвідомленість чистоту наміру про неповернення!
• Відпустити себе