Невміння відпускати гроші

Незалежно від того, де ми перебуваємо — на мінімумі чи максимумі — ми страхуємо кожен момент життя, щоб джерело грошей ніколи не вичерпалося і щоб ми не змогли заглянути в безгрошів’я.

Ми ніколи не пізнаємо здорове ставлення до грошей, якщо не буде досвіду безгрошів’я. Ми можемо знати лише одну сторону себе: що таке бути здоровим, веселим, красивим, добрим, щедрим — але це тоді, коли є гроші. А коли їх немає? У нас немає цього досвіду.

І ми ніби дали собі обітницю, самі того не усвідомлюючи, присвятити життя тому, щоб виглядати перед іншими кращими, вищими за них — адже ми такі передбачливі, ми зробили все, щоб ніколи не опинитися без грошей, ми не витрачали їх, були дуже економними. І вся система навчає людину так, щоб вона ніколи не пізнала цього досвіду і не побачила власного безгрошів’я.

Але саме в безгрошів’ї ми можемо відкрити себе зовсім іншими — не такими, якими себе знаємо. Усі наші неврози, страхи, приховані прояви параної можуть проявитися, і ми зіткнемося з іншим собою.

Баланс між грошима і безгрошів’ям — це і є здоров’я. Тоді ми зможемо пізнати справжню цінність грошей. Вони набудуть зовсім інших якостей, бо нам відкриється багато нового. Це як піднятися на пагорб і побачити те, чого раніше не бачив.

Якщо цього балансу немає, ми так чи інакше стаємо одержимими грошима. Наш страх стає надмірним, бо нам потрібно уникнути іншого полюсу — безгрошів’я, яке все одно існує всередині як протилежність. Ми просто його пригнічуємо.

І раптом ми виявляємо, що, маючи гроші або не маючи їх, у нас немає задоволення, немає радості, немає душевного здоров’я. Ми мріяли про гроші, мріяли, що, коли вони з’являться, ми завоюємо світ, покажемо всім своє багатство, і всі будуть захоплені. Але натомість ми стикаємося з внутрішньою порожнечею: нічого не сталося, це була лише приваблива ілюзія.

Ми не знали безгрошів’я, і тому не можемо стати «ювелірами» у ставленні до грошей — не можемо відчути їх справжню цінність і ту радість, яку вони можуть приносити.

Без цього досвіду ми можемо витрачати гроші як завгодно, нас можуть вважати щедрими, але всередині ми залишаємося виснаженими, отруєними і спустошеними.

У нас немає другої сторони. А без неї немає балансу, немає рівноваги, і ми не здатні по-справжньому радіти життю разом із грошима.

Це одночасно і просто, і складно. Без двох сторін людина не може бути цілісною. Вона повинна знати обидві сторони життя і пройти їх усвідомлено.

Людина усвідомленості обов’язково знала і гроші, і безгрошів’я — незалежно від того, коротким був цей досвід чи тривалим. Вона знала обидві сторони життя. І тому відбувається синтез, з’являється баланс.

Це як дерево, що розквітло: воно приносить квіти, аромат і плоди.

А ми можемо страхувати кожен момент, щоб усе було «правильно» і щоб гроші завжди були. І таким чином ми уникаємо життя.

Не потрібно боятися життя. Бо маючи дві сторони, ми стаємо експертами, отримуємо розуміння, розвиваємося, стаємо мудрішими.

Коли ми пишемо білим по чорному — життя стає видимим. А якщо пишемо білим по білому або чорним по чорному — ми нічого не бачимо.

Ми просто проживемо життя і зникнемо, нічого не зрозумівши.

Якщо ж у нашому житті є обидві сторони — така життя стає яскравою, наповненою, багатою на досвід. Людина стає внутрішньо багатою, здатною ризикувати, знаходити свій шлях і свою глибину.

Але для цього потрібно бути пристрасним дослідником життя.