На хвилях власної важливості

Розпираюче самозадоволення й відчуття власної значущості розгойдують его на хвилях задоволення від важливості власного «я». У цей момент людині здається, що їй усе під силу — але лише до наступного удару по ідеї про себе.

Хтось блиснув своїм «я» — і вже ріже в очах. З кимось порівняв себе — і ваги показали не на твою користь. Побачив по телевізору відому особистість — і відчув себе ніким. Саме їм аплодують, саме їх вітають, саме вони мають багатство, славу й пошану.

Тепер невдоволення собою, внутрішня диверсія знову перекидає чашу терезів у бік несвідомості — темряви й невігластва щодо себе самого, де людина намагається зрозуміти себе через призму чужих провалів і досягнень, визначити власну цінність і значущість, не заглядаючи всередину.

Невдоволення собою в крайній формі веде до комплексу меншовартості — патологічної, стійкої впевненості людини у власній неповноцінності як особистості, що породжує надкомпенсацію у спробах подолати, перекрити це відчуття й самоствердитися в очах інших.

Надмірне прагнення бути важливим і значущим — це надкомпенсація его. Вона полягає в тому, щоб вирізнитися з-поміж інших, отримати визнання й здобути психологічну захищеність. Важливість і значущість — соціальний макіяж, на тлі якого інші виглядають блідими й простими. Его прагне відчувати себе дуже важливою, значущою персоною — тоді людина почувається психологічно захищеною. Вона вірить, що все, що з нею відбувається, і те, як вона живе, — правильно. Це створює ілюзію внутрішньої впевненості й примирює її з собою.

Але водночас виникає постійна тривога — щоб не розтануло віддзеркалення її важливості в очах інших, щоб її рейтинг зростав, щоб вона могла безперервно отримувати це відображення. Заради цього вона живе в тотальному контролі — себе й оточення — щодня, звіряючи, виправляючи й ретушуючи власне відображення в чужих очах.

Боротьба за власну важливість — це постійна занепокоєність і тривога за значущість свого «я» в очах навколишніх. І важливість, і значущість розповідають історію втрати природності, історію нескінченного втечі від себе, від своєї сутності — у мінливий світ відображень, де щодня відбувається падіння й вознесіння ідеї про себе — у власних очах чи в очах інших.