Живучи заради того, щоб інші нас цінували

Ця штучність змінює людину, і процес виходить з-під контролю — підсвідоме накриває її через постійну заклопотаність собою та думками про те, як вона виглядає в очах інших.

При цьому людина часто не розуміє, що ця невротичність є компенсацією того, що вона бачить себе непривабливою, посередньою чи навіть геть невдалою у власних очах. Їй необхідне усвідомлення себе, своїх думок, почуттів, емоцій, яке б «омило» її внутрішній погляд, щоб вона змогла бачити й розуміти себе від моменту до моменту. Усвідомленість стосовно себе народжувала б прийняття себе таким, яким є, унікальним і неповторним, яким насправді є кожна людина.

В іншому випадку страх не реалізуватися в житті призводить до неприйняття себе, відмови від власної природи і породжує надмірно компенсаторну ідею про досконалість. У результаті людина пригнічує в собі все, що вважає непривабливим, а зовні накладає «сусальне золото» своїх надумано високих ідей та уявлень. Створюється дивна й хитка комбінація — позолота постійно осипається, оголюючи те, ким людина є насправді.

Ототожнюючись із зовнішнім покриттям, людина починає вимагати й від інших, щоб вони були такими, якими їй хотілося б їх бачити. Особливо зростають її вимогливість і нетерпимість до тих, до кого вона прихильна, а отже, від кого залежна. Але замість того, щоб усвідомити свою залежність і пов’язану з нею вічну боротьбу з іншими — спрямовану на підкорення їх собі та водночас приховування власних неблаговидних мотивів, — вона переходить до тотального контролю, перевіряючи, як інші виконують її приховані умови.

Цей процес звужує свідомість, накладає все більше обмежень, псує характер, позбавляє спокою та створює внутрішній психологічний ад, який відчуває оточення й який веде до деструктивних наслідків.

____

Консультація психолога в Tomalogy

Як працювати зі статтями Томалогії