Заблукавши у відчуженні

Контроль і очікування породжують зростаюче напруження, ригідність у стосунках, ведуть до втрати життєрадісності та безпосередності. Усе це непомітно перетворює внутрішню схему відносин із ближніми на ментальну кабалу, коли контроль над іншими та вимоги до них зростають непропорційно до того, що реально відбувається. Це супроводжується ментальним розладом, несвідомістю щодо власного стану й невротичністю.

У такій атакуючій хворобливості, чим більше людину турбують інші, тим менше в неї залишається можливості висловити себе й озвучити те, що її тривожить і не дає спокою. Натомість вона ще більше замикається, закривається всередині, звужуючи свідомість до такої темряви, в якій вже сама не розуміє, що з нею відбувається, — не кажучи вже про оточення, яке не має уявлення про внутрішній стан цієї людини.

Така замкненість створює зовні захисну плівку відчуженості — щоб ніхто не міг доторкнутись до болючої внутрішньої рани, породженої невідповідністю реальності її очікуванням та надіям, покладеним на інших людей.

У підсумку — відчуження й холодність, замкнутість і страх за себе, недовіра до всього, що говориться чи відбувається. І водночас — зростаюча, пригнічена та контрольована пристрасть, що вимагає від оточення уваги, любові та відданості. І все це — компенсаційне, тобто таке, що виходить за межі реального, надмірне, поза всякою мірою та здоровим розумінням.

____

Консультація психолога в Tomalogy

Як працювати зі статтями Томалогії