Страх поразки — це страх того, що буде зруйновано те, що ми спроєктували. Це страх нашої проєкції, нашого бажання, яке втекло у майбутнє й вибудувало повітряні замки. І тепер, коли це зроблено, ми йдемо й боїмося, що зараз одним рухом, одним словом, одним подихом вітру все буде зметено.
Ми боїмося смертельно, тому що ще до того, як подія відбулася, ми вже її «намалювали» у власному розумі.
Як знаний архітектор, ми створили повітряний замок зі своїх уявлень і ідей, продумали в ньому все — до найдрібніших деталей, до ручок і замкових щілин — і вже, по суті, прийняли об’єкт. І тепер, коли настав момент зустрітися з якоюсь подією, з якоюсь людиною, з якимось фактом нашого життя, ми знаємо, що все це за одну секунду може бути зруйновано. Саме тому людина здригається, боїться, уникає — вона до останнього зберігає себе й власне самообман, аби ніхто не завдав їй поразки, не зруйнував.
Яка поразка? Чому поразка? Поразка тому, чого не існує? Ми повинні приходити вільними від своїх мрій, щоб бачити те, що є, а не божеволіти через те, чого немає, і не триматися за вигадане. Але ми так не живемо, тому що наш розум уже все наперед запакував, налаштував, створив і прийняв, і тепер для реальності там просто немає місця.
Ми говоримо про кохання, про те, що в нас глибокі почуття, що ми хочемо бути разом, але не маємо жодного уявлення про те, що для цього до іншої людини треба йти «босоніж», «оголеними», без жодних заготовок і проєкцій — нехай інший говорить, нехай показує, а ми все почуємо, якщо в нас нічого немає. Але через те, що ми все заздалегідь збудували в своєму розумі, це все стає перешкодою для того, щоб чути й бачити речі такими, якими вони є.
Наші проєкції пішли на рівень підсвідомості, в наше «підпілля», і тепер ми сприймаємо все тільки крізь їхню призму. Як ми можемо почути, що говорить інша людина? Вона може натякати, що не кохає, що має когось іншого, але ми цього вже не почуємо. Ми стоїмо, буквально, у сні власних уявлень і ідей, бо хочемо зберегти власну ідею про себе.
Потрібно мати розум і бачити кожен момент таким, яким він є насправді, щоби потім не плакати, не «здирати шкіру» з себе й не повторювати: яка ж у нас невдала доля, як усі нас обдурили. Усе повідомляється щомиті, нічого не приховано, абсолютно нічого. Але ми самі закриваємо очі, аби не бачити, аби жити у сні власних ілюзій та уявлень.
Потрібно вчитися жити усвідомлено, аби мати контакт з реальністю, бачити лише те, що є, і водночас насолоджуватися життям так, як ніколи раніше.
____
Консультація психолога в Tomalogy
Як працювати зі статтями Томалогії
Страх поразки
Книга №1. Розділ №3.
Людина та Життя.
Путівник самопізнання
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості