Роз’їдаюче невдоволення — це напружена внутрішня війна, зумовлена поліпсихічністю. Роздроблений у свідомості, людина веде боротьбу з собою і з оточенням, зберігаючи постійну напругу, ніби в будь-яку мить має або відбити напад, або атакувати першою.
Вона губиться, коли відчуває смак затишку і доброзичливості поряд з іншими, адже це може зобов’язати до миролюбності. А при такій атакуючій стратегії розуму миролюбність розглядається як слабкість і безпорадність.
Натомість невдоволення, контроль і уявлення про те, якими мають бути люди й наскільки вони цьому не відповідають, допомагають людині залишатися закритою, роздратованою, злою, агресивною, вимогливою. Але найголовніше — невдоволення не позбавляє її можливості чекати й сподіватися, що все буде так, як вона хоче, у бажаному майбутньому.
Невдоволення — це жадібний пошук здійснення власних уявлень, коли людина, втрачаючи невинність, природність і невимушеність, повністю ототожнюється з подіями, вимагаючи від себе чи інших, а частіше — і від себе, і від інших, щоби в стосунках із нею все відбувалося так, як вона підсвідомо проєктує.
Але, залишаючись у невіданні щодо цієї підсвідомої проєкції, вона відчуває лише одне: все, що їй пропонується і надається, жодним чином її не влаштовує. У своїй проєкції вона прагне більшого, і те, що має, бачиться їй жалюгідною подобою. Таке невдоволення є формою самосаботажу і створює колосальну напругу, яка не має виходу. Вона стає зловісною у своєму характері і затьмареному розумі, зі зростаючою жагою до компенсації.
Її розум працює витончено, розраховуючи й прораховуючи все до дрібниць: хто, як і що має сказати або зробити по відношенню до неї. І що б не робили інші, як би не намагалися їй догодити — вона цього не бачить і не чує, бо перебуває у несвідомості. Її ціль інша — вона внутрішньо звіряє все, що відбувається, зі своїм уявленням про “як має бути” — і щоразу приходить до одного й того ж висновку: заперечення того, що є.
І вона не усвідомлює, що така несвідомість і руйнівне невдоволення вимивають із її життя все світле. Шмагучи себе цим невдоволенням, вона приходить до насильницького наставництва, отруюючи життя оточення своєю вимогливістю й нетерпимістю, руйнуючи довкола себе все, що несе здоров’я, радість і вдоволення.
Розлите невдоволення створює отруєну атмосферу. Воно жадає покарання “винних”, воно болісне, нестерпне й вимагає кари за будь-яку провину. А провиною стає все, що не збігається з уявленнями цієї людини. Невдоволення веде до насильства — як у поводженні з собою, так і з іншими. Результат — ізольованість, самотність, депресія, ненависть до самого власного існування.
____
Роз’їдаюче невдоволення
Книга №1. Розділ №3.
Людина та Життя.
Людина та Життя
Путівник самопізнання
САМОПІЗНАННЯ
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості