Жити на мінімумі

Діти дуже уважно спостерігають за стосунками батьків між собою, стаючи обумовленими цими стосунками. Якщо в сім’ї спілкуються дружелюбно, добродушно, щиро, чесно, ніхто надмірно не емоціонує, дитина буде душевно здоровою і відносно врівноваженою. Вона спробує сховатися тільки в тому випадку, якщо сталося щось надзвичайне: мама в істериці, розлютилася, образилася, плаче, тобто, побачивши, що мати не зберегла звичну для неї форму.

Як це відбувається? У дитини виник переляк, але вона каже собі: «Я не хочу на це дивитися, я не зможу це зрозуміти, я не бажаю цього знати, це мені загрожує» – і тоді переляк іде на рівень підсвідомості. Так дитина починає переходити в категорію пригніченої людини. Це просто відбувається. Все, з чим вона стикається, і все, чому говорить «ні», тут же пригнічується в підсвідомість, і вона тим більше починає лякатися всього, що є для неї невідомим.

Перебуваючи в усвідомленості, людина, в будь-якій ситуації, в той же момент дивиться в себе, спостерігаючи все, що з нею відбувається. Тоді не станеться придушення. Освічена щодо усвідомленості дитина, а згодом і доросла людина, ні від чого не ховається, вона грайлива, грайлива її тональність.

Людина стає дуже серйозною, скутою і обтяженою зсередини, коли її «ні» перевищує її «так». Якщо вона пригнічує в підсвідомість все, що викликає в ній переляк, то вона живе на мінімумі. Що таке жити на мінімумі? Це жити в психологічній безпеці і заради неї зробити все статичним і неживим.

Тепер ніщо не торкнеться її маленького острівця посеред маленької калюжки. Вона нічим не зачеплена, але й життя в ній теж немає. Це утилітарне життя. Вона здобуває освіту, ходить на роботу, вдома все у неї прекрасно. Все у неї чудово, дивовижно, але внутрішньо вона помирає. Поступово вона помирає внутрішньо, раніше за смерть фізичну, тому що це мінімально для людини.

Це дуже мало, це неймовірно мало, тому що людина – це пробудження, постійне пробудження, постійна свіжість, постійне переживання самого життя всередині себе.

Ховатися від життя – це означає звести неосяжність життя до мінімальності, до маленького острівця в житті й померти. Нехай у цієї людини все було нормально, не сталося ні хвороби, ні війни, і вона померла у своєму ліжку. Все прекрасно, але це дуже мало, це неймовірно мало.

Людина народжена залишатися молодою та інтенсивною в усвідомленості. Це її внутрішня інтенсивність, вона не в зовнішньому світі, але й у зовнішньому світі вона обов’язково позначиться, як невід’ємна частина внутрішнього. Людина в усвідомленості – це сама інтенсивність, саме полум’я, сама гра. Вона не шукає укриття від життя і не зводить неосяжність життя до мінімальності, вона знає, що життя – це невідоме.

Життя не зводиться до відомого, ми просто відкриваємо невідоме;

Коли ми навчимося відкривати невідоме, і воно стане нашим диханням, любов’ю, пристрастю;

Коли ми станемо істинними шукачами, істинними учнями життя;

Тоді ми, граючи, зробимо крок у непізнаване життя, в його таємницю, в містичний танець самого життя.

____

Консультація психолога в Tomalogy

Як працювати зі статтями Томалогії