Подружжя

Потім вони вже не будуть відкритими. Двоє людей не в змозі залишатися повністю відкритими один перед одним. Існує обумовленість чоловіка і існує обумовленість жінки. Чоловік починає володіти жінкою, він починає з нею боротьбу, починає контролювати її. Іноді це входить у систему обумовленості жінки – що чоловік повинен так поводитися з нею. Для неї це нормально. Тоді вона, у свою чергу, також починає контролювати його.

Щойно вони починають контролювати й посягати на свободу один одного, у них виникає наступний поштовх – прагнення вийти з цього кола. І щойно хтось із подружжя намагається вирватися з цього кола, усвідомлення того, що вони пов’язані узами подружжя, породжує провину. Провина, своєю чергою, породжує негативний погляд одне на одного. Дивлячись одне на одного, вони відразу починають захищатися. Дивлячись і захищаючись, вони починають віддалятися одне від одного, і їхні стосунки починають вмирати. Ми, люди, що живуть на землі, розділені за статевою ознакою. Але психологічно навіть за статевою ознакою не повинно бути поділу. Жінка повинна спілкуватися з чоловіком як із самою собою, бо насамперед вони – люди.

Чоловік і дружина в подружжі будують стіну між собою. Вони перестають чути, вони перестають бачити, вони перестають розуміти, вони перестають відчувати. Все, що було між ними на початку, починає занепадати. Вони ходять осторонь одне від одного, щоб, боронь боже, не зачепити і ненароком не загасити іскру між собою. Бо бояться, що все може спалахнути і розсипатися. Вони накопичують компромат одне на одного. Усередині кожного вже відбулося усвідомлення, що це не те, про що мріяв і чого хотів кожен із них. Після цього підхід у подружжя одне до одного стає абсолютно утилітарним. Щоб не усвідомлювати того, що є насправді, вони починають «одомашнювати» одне одного, показуючи, хто що повинен робити і які обов’язки виконувати. З цього моменту вони переходять на форму зобов’язання одне перед одним. Він повинен виконувати свої обов’язки, інакше вона висуне йому претензії. А вона повинна виконувати свої. Поки щось не станеться в їхньому житті. Поки він або вона не зустріне когось іншого. Поки хтось із них таємно не почне запалюватися від іншої людини. Навколо багато інших жінок і чоловіків. А в сім’ї все стає сірим, рутинним, вогким, холодним. Постіль порожня. Між чоловіком і дружиною все вмирає.

Це відбувається через невміння дружити, невміння вчасно перевести відчуття закоханості, краси, першого кроку – у людяність, у високий рівень дружелюбності й розуміння. Між чоловіком і жінкою величезна дистанція в обумовленості – і більше ні в чому. І необхідно інтегрувати цю дистанцію. Інакше нескінченна біда людини в подружжі триватиме. Бо все буде вмирати – це закон природи. Якщо чоловік і жінка не зможуть перевести стосунки на рівень свідомості, розуміння, доброти, щирості, справжності, дозволу, якщо не буде визнано право іншого залишатися вільним, все буде вмирати. Доки не буде визнання єдності чоловіка і жінки у взаєминах, доки всі проблеми не будуть названі ними в моменті, це неможливо. Це можливо лише тоді, коли жінка не боїться чоловіка, а чоловік не боїться жінки.

Жінка дуже балакуча, інтуїтивна, вона може висловитися від щирого серця. Чоловік же не може. Він контролює себе, ховає в собі те, що відчуває. І те, що він ховає, він жодним чином не показує. Перед жінкою він представлений лише якоюсь однією своєю частиною, а всі інші дев’яносто дев’ять частин він приховує. Жінці видається тільки одна частина. І за цією однією частиною про нього судять як про поганого чи доброго. Кажуть, що він п’яниця, дурень, гульвіса тощо. Але ніхто не розуміє, що для того, щоб чоловік пив або гуляв, є причини. І ці причини – внутрішні. Тому людині так необхідно займатися самопізнанням, адже людина настільки величезна.