Ігнорувати внутрішню тугу

Одного разу ми побачимо, що і в моментах нашої радості присутні смуток, печаль і туга. Усі наші емоції та переживання взаємодіють у нашому внутрішньому світі, тому що ми в будь-якому випадку – цілісність, і нічого зайвого в житті людини не буває – ми величезні. Усвідомлювати цю величезність, прийняти її, любити її, взаємодіяти з нею – означає насправді стати господарем усього свого життя.

Коли людина постійно тужить, це вже свідчить про її душевне нездоров’я, якому необхідно приділити пильну увагу. Але якщо туга є однією з емоцій, що приходять не щодня (а до кожної людини приходять і печаль, і смуток, і туга), то це подібно до заплаканих після дощу вікон – у людини, як і в усього в природі, бувають різні стани.

Ігноруючи стани, до яких людина ставиться негативно, вона тим самим уникає їх. Тобто ігнорування туги – це у чистому вигляді уникнення саме стану туги. Людина може стати зовні вічно бадьорою та душевно здоровою, просто одного разу сказавши собі: «Я не тужитиму!», у чому їй допоможуть численні сучасні методики, які налаштовують розум на бадьорість, на активність, по суті, ігноруючи те, що відбувається. Але якою ціною? Людина просто не замислювалася. Вона не може завжди бути бадьорою і радісною, тому що її енергія змінюється. Вона не може не змінюватися, інакше вона – механізм. Бадьорість може прийти на зміну тузі як наступний стан, а може й не прийти. Все залежить від того, як людина живе, як вона поводиться із собою, і це впливає на емоційне тло її життя.

Якщо людина, хоч би що з нею відбувалося, завжди бажає для себе іншого стану, вона перебуває в дисгармонії та невротичності. Стаючи злою чи сумною, вона незадоволена тим, що відбувається в цей момент. Сприятливе емоційне тло чи несприятливе, на її думку, воно все одно має бути іншим, не таким, як зараз. І людина негайно відштовхує те, що є, починаючи або підбадьорювати себе, або тонути в якомусь стані, поглиблюючи його. Але вона ніколи не залишається у спокої та прийнятті того, що відбувається, щоб мати можливість побачити: жоден стан не триває вічно, він обов’язково зміниться. Вона ще не цікавилася собою, ще не бачила, як минає один стан і приходить інший, не бачила своїх світанків і заходів сонця, що змінюються в ній.

Справді цікавитися собою – це усвідомлювати себе, це бачити нескінченну зміну своїх внутрішніх станів. Тут уже немає місця невротичності, тому що ми бачимо, як усе змінюється в нас кожної миті: як промайнула думка і відразу змінила наш стан, а ось з’явилося бажання, а тут промайнула надія… Виявляючи інтерес до самого себе, досліджуючи свій внутрішній світ, ми приходимо до самопізнання, завдяки якому починаємо розуміти не тільки себе, а й внутрішній світ іншої людини.

____

Консультація психолога в Tomalogy