Нетерпимість до негативних переживань

Через цю ідею вона починає шукати досконалі стосунки, досконалу любов. Зустрічаючи невідповідність своїх ідей з реальністю, вона постійно нарікає, що все для неї недосконале – взаємини, люди, любов, секс, не розуміючи, що насправді вона прагне до визначеності власного існування.

Переживання, які ми вважаємо негативними, є показником того, що відбувається з нами в даний момент, і вони – частина нашого життя, їх не можна виключити. Якщо щось, що відбувається, відбивається в нас негативно, необхідна усвідомленість, пильність, жвавість, для того щоб ми могли розуміти себе і вирішувати своє життя від моменту до моменту, проходячи через ці переживання.

Прагнення прожити життя, обираючи в ньому лише один позитивний полюс – ілюзія. Усе, що відбувається з нами, приємне і неприємне, все, що нам подобається і не подобається, хороше і погане – усе в житті змішано і має своє відображення в кожному з нас. І якщо присутнє щось негативне за нашим сприйняттям, необхідно дивитися на те, що відбувається з нами в ці моменти, бачити себе в тому, що відбувається, що і буде для нас відчиненими дверима – виходом із цієї ситуації.

Кожна людська індивідуальність проявляється у свій власний спосіб, маючи своє власне сприйняття, і коли ми бачимо й усвідомлюємо це, шляхи виходу з будь-якої ситуації залишаються для нас відкритими. Ми стаємо здатними бачити все, що відбувається в нашому житті, не відвертаючись. Ми стаємо здатними входити у стосунки, бути з іншими людьми, виходити зі стосунків згідно із собою, якщо так трапляється. Ми знаходимо самих себе, якщо проходимо усвідомлено через усе, що з нами відбувається.

Коли психологічний біль від руйнування наших ідей та уявлень досягає піку, входить втішання розуму, яке не дозволяє нам пережити душевне страждання у всій повноті. Якби ми могли пережити його у всій повноті, відбувся б катарсис – очищення душі, і переживання досягло б глибин нашої свідомості, нашої сутності. Коли переживання душевного болю наскрізь пронизує нас, народжується розуміння того, що відбувається. Відкрито пройшовши хоч раз через біль страждання, ми більше не будемо закриватися від болю, а отже, залишимося відкритими для любові.

Проходячи через душевний біль, ми стаємо дорослими, здатними до життя. Ми навчаємося виходити зі стосунків і будувати нові, пізнаємо себе та інших людей у взаєминах. У нас все для цього є. Але розум намагається не допускати болю. Щойно ми бачимо в наших стосунках обман, брехню, розчарування, ми закриваємося, заспокоюючи себе майбутнім. Входить втішання: «а завтра буде краще, і він подзвонить» або «завтра вона скаже, що любить мене», і тому подібне. Що відбувається при цьому? Біль придушується і залишається поверхневим. У результаті ми самі залишаємося на поверхні взаємин, тому що втішання, що миттєво прийшло, дозволяє уникати душевного болю.

Якщо нам боляче – необхідно пережити цей біль, інакше ми втрачаємо можливість зустрітися з відкритістю життя, зустрітися з любов’ю. Душевний біль очищає нас, піднімає на ноги, пробуджуючи такі можливості, про які ми навіть не підозрюємо, перебуваючи в механічності розуму. А втішання не дозволяє нам стати внутрішньо дорослими. Живучи втішаннями, можна все життя залишатися інфантильною, поверхневою людиною.

____

Консультація психолога в Tomalogy