Втішання.
Внутрішньо кожен зустрічав невідповідність між тим, що хотілося б мати в ідеалі, і тим, що виходить у реальності. І втішання слугує формою заспокоєння себе, покликаною згладити біль розчарування від цієї невідповідності.
Маючи ідею про те, яким має бути наше життя, коли в ньому немає любові, – ми нарікаємо. Коли ж з’являються любовні стосунки, через короткий час ми нарікаємо знову. Так відбувається, тому що спочатку ми збуджуємося, надихаємося від радості зустрічі, але потім починаємо підсвідомо відзначати всі прояви іншої людини, які нас не влаштовують. Наш розум фіксує як плюси, так і мінуси нашого коханого чи коханої: він не приніс квіти на побачення або вона запізнилася на пів години, і так далі.
Ми прагнули до любові, але щойно входимо у стосунки, несвідомо починаємо збирати компромат на кохану людину, фіксуючи всі моменти невідповідності нашому ідеалу. Цей компромат лежить у коморі нашої підсвідомості на випадок, якщо виникне сварка і нам доведеться захищатися від іншої людини. Але й вона, своєю чергою, збирає компромат на нас. Усе це відбувається, коли ми маємо справу не з реальною людиною, а з образом – нашою ідеєю про те, якою в досконалості вона має бути у взаєминах з нами. Природно виникають тертя, розбіжності, конфлікти, і тут приходить втішливість розуму.
Коли психологічний біль від руйнування наших ідей та уявлень досягає піку, входить втішання розуму, яке не дозволяє нам пережити душевне страждання у всій повноті. Якби ми могли пережити його у всій повноті, відбувся б катарсис – очищення душі, і переживання досягло б глибин нашої свідомості, нашої сутності. Коли переживання душевного болю наскрізь пронизує нас, народжується розуміння того, що відбувається. Відкрито пройшовши хоч раз через біль страждання, ми більше не будемо закриватися від болю, а отже, залишимося відкритими для любові.
Проходячи через душевний біль, ми стаємо дорослими, здатними до життя. Ми навчаємося виходити зі стосунків і будувати нові, пізнаємо себе та інших людей у взаєминах. У нас все для цього є. Але розум намагається не допускати болю. Щойно ми бачимо в наших стосунках обман, брехню, розчарування, ми закриваємося, заспокоюючи себе майбутнім. Входить втішання: «а завтра буде краще, і він подзвонить» або «завтра вона скаже, що любить мене», і тому подібне. Що відбувається при цьому? Біль придушується і залишається поверхневим. У результаті ми самі залишаємося на поверхні взаємин, тому що втішання, що миттєво прийшло, дозволяє уникати душевного болю.
Якщо нам боляче – необхідно пережити цей біль, інакше ми втрачаємо можливість зустрітися з відкритістю життя, зустрітися з любов’ю. Душевний біль очищає нас, піднімає на ноги, пробуджуючи такі можливості, про які ми навіть не підозрюємо, перебуваючи в механічності розуму. А втішання не дозволяє нам стати внутрішньо дорослими. Живучи втішаннями, можна все життя залишатися інфантильною, поверхневою людиною.
____
Втішання
Книга №1: “Путівник самопізнання”, Глава №1. “Стосунки із собою”
Книга № 1. Путеводитель самопознания.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості