Прагнення вдосконалити свій характер.
Прагнення вдосконалити свій характер виникає, коли людина буквально сприймає будь-яке відображення себе іншими людьми – кожне сказане слово на її адресу або звернений погляд негайно збуджує її нервову систему, викликаючи тривогу, що з нею щось не так. У її стосунках з оточенням є певна тривожна вразливість – кожне відображення інших людей щодо неї діє на цю людину таким чином, що вона відчуває якусь невписаність у стосунки, ніби поводиться якось неправильно.
Ця тривожна вразливість постійно розхитує її психіку, вимагаючи від неї вдосконалення самої себе, розвиваючи ідею перфекціонізму та породжуючи невдоволення собою.
І людина вимагає від себе тих рис характеру, яких бракує, які, нібито, у неї мають бути, але відсутні. Подібні риси вона могла бачити в оточуючих, близьких чи далеких. Ці люди проявлялися для неї цікаво, красиво, разюче, як особистості, а вона при цьому відчувала себе нецікавою на їхньому тлі. І тоді вона починає вимагати від себе бути особистістю, без розуміння того, що з нею відбувається, і робить це шляхом удосконалення свого характеру.
Будь-яке подібне вдосконалення ми можемо здійснити лише силою волі. Тобто, ми повинні придушити все, що нам не подобається, в собі й культивувати щось інше. Придушити в підсвідомість одну рису характеру й негайно наростити іншу неможливо, ні енергетично, ні психологічно, це процес. Отже, з цього моменту, за допомогою сили волі ми не проявляємо те, що вважаємо в собі неправильним, і починаємо проявляти щось інше, наслідувально.
Коли це робиться з дитинства, згодом ми вже робимо це постійно, не помічаючи. Там, де інші виявляються досконалішими, на нашу думку, тобто вони «хороші», а ми «погані», щось нами зовнішнє прибирається, а щось інше, наслідувальне, виставляється. Породжується внутрішній хаос, і вже не відрізнити, що в нашому характері властиве нам, а що запозичене. Усе запозичене працює в нас саме по собі, ми не керуємо процесом, ми не знаємо, як запозичили, як набули всіх цих рис. У результаті, ми вважаємо себе все більш недосконалими, і все болючіше до цього ставимося. З’являється невдоволення собою, виникає самосаботаж.
Але, сьогодні ми незадоволені собою, завтра, післязавтра, і ми обіцяємо собі змінитися. Виявляється, достатньо пообіцяти собі, що з цього моменту ми будемо жити по-іншому, і знаходиться внутрішній компроміс, який говорить про те, що це тимчасово, і надалі ми будемо жити інакше. Цей компроміс, який ми знаходимо в собі, є самообманом, завдяки якому нам можна нав’язувати ззовні чужі думки та судження, здатні впливати на нас, через виниклу психологічну нестійкість.
Ми внутрішньо стійкі, коли усвідомлюємо все, що нам у собі не подобається, і навіть якщо виявлено невдоволення собою, ми спостерігаємо за своїми думками, почуттями, емоціями, поки вони тривають, але ніколи не вступаємо з ними в конфлікт. І тоді в нас з’являється можливість дослідити й осягнути коріння тих чи інших проявів себе, тому що все, що в нас присутнє, не є поверхневим.
____
Прагнення вдосконалити свій характер
Книга №1: “Путівник самопізнання”, Глава №1. “Стосунки із собою”
Книга № 1. Путеводитель самопознания.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
📞 Настав час повернути собі ясність, спокій і внутрішню опору.
Запишіться на першу консультацію та зробіть перший крок до себе.
🌿 Tomalogy — простір усвідомленої зрілості