З милим рай і в курені

Він погодиться на будь-який курінь і створюватиме в ньому рай, в силу своєї природності. Така людина творча, обов’язково. Коли ми не спотворені, коли ми відповідаємо на буття так, як є, то життя дуже просте, дуже просте і безхитрісне насправді. Ось такі жінки та такі чоловіки можуть погодитися на рай у курені. Вони творчі внутрішньо. І вони працюватимуть для того, щоб їхній курінь перетворився на будинок, і в цьому будинку було все, що потрібно. Головне, у них є фундамент – це людські стосунки, це любов, це повага одне до одного, і те, що в них немає двоїстості.

У курені можна жити лише за однієї умови, якщо ми вступаємо в спільне життя, чоловік з жінкою, жінка з чоловіком – без двоїстості розуму, в цілісності, в єдності. Тобто, коли ми подорослішали і почали обирати собі партнера в житті, ми відгукнулися всією своєю цілісністю, всією своєю душею, всією своєю любов’ю. І тоді умови не матимуть значення, якою має бути квартира, якими мають бути меблі, якою має бути в нас любов, яким має бути секс. Ми будемо задоволені все життя, що залишилося, тому що ця цілісність дозволить нам жити в гармонії із самим собою. А гарантією того, що з милим рай у курені, і буде те, що ми перебуваємо в гармонії із самим собою.

Якщо немає цілісності, якщо втрачено невинність і немає розуміння самих себе, то з цілого вибирається якась частина. І ми вже не відгукуємося на момент нашого життя, а рефлексуємо: мовляв, пора виходити заміж, і людина хороша, ну немає грошей, ну що поробиш, може, колись вони з’являться. Ми підемо в курінь, але друга частина не забариться.

Ми обрали життя з милим, все ніби вийшло в нас. Але друга частина – вона як нестерпний свербіж від укусу комара, і вона не дасть нам жити. Раптом ми почнемо помічати: так, і ночі бурхливі, і ласки прекрасні, і любов, і пристрасть, і ночами нам добре й затишно одне з одним. Але вдень почне відображатися те, що сусідську дитину везуть у кращому візку, ніж у нас, і одягнені інші добротніше, продукти купують кращі, співробітники на курорти їздять… Тобто, життя почне відображатися нам другою частиною в найсумніших тонах, тому що ми обдурили самих себе. Ми стали на шлях самообману, бо наш вибір не був цілісним. Це був вибір потреби, вибір безлюбовний нашої частини.

Гра із самим собою завжди оплачувалася людиною. Ми можемо обдурити весь світ, це не проблема, тому що світ жодним чином не переймається нами, це ілюзія его. Ми отримуємо всілякі відображення від інших людей і думаємо, що вони нами переймаються. І ми хочемо відображатися так, щоб усі про нас знали, ми могли самоствердитися, але кожен, своєю чергою, переймається собою.

Життя не відображається негативом, якщо ми перебуваємо в цілісності, але відгукується і відображається, щойно ми зробимо будь-який вибір не в цілісності своїй – тоді друга частина нам буде пред’явлена обов’язково. І все найкраще буде затьмарене, стаючи поступово сумним. Ми навіть не зрозуміємо, як це відбувається, а лише побачимо, що у нас дисонанс, що ми розщеплені, хоча ми, ніби розуміємо, обрали того чоловіка, якого хотіли, і вийшло все саме так, як ми хотіли. Але постійно зсередини нас роз’їдає іржа через те, що відсутня друга частина – достаток. Ми, нібито, прагнули до всього цілого, але ні, це не ціле.

Ціле – це наш вибір, коли ми діємо в житті, беручи на себе відповідальність, і в цілісності своїй відгукуємося на життя. Якщо такого відгуку немає, внутрішня негармонія супроводжуватиме людину. Чому ми й дисонуємо із самим собою, а потім цей дисонанс хочемо залагодити завдяки іншій людині, але це неможливо. Все, що стосується основних частин життя нашого – любові, здоров’я, радості бути з іншим, бути самим собою – все повинно бути в цілісності.

Для цього потрібна зріла людина. Людина, яка розуміє закон життя, що життя є відображення, що воно відображається в людині.

Якщо людина підіграє та підмінює самій собі, грає із самим собою, вона й страждає…

_______

Консультація психолога в Tomalogy