Невдоволення як шлях: трансформація через самопізнання.
Щоб проявляти задоволення життям і всіма її проявами, потрібно пройти через самопізнання та пізнати не словами, а через внутрішній досвід, як саме ми її проживали; відокремити зерна від полови й дізнатися, що таке вертикальний розвиток. Якщо ж ми і проявляємо задоволення без такого внутрішнього дозрівання, воно поверхневе: варто трохи подряпати його — і під тонкою плівкою декору проявляться самообман, невдоволення, фрустрація. Ми звикли відбиватися від внутрішнього дискомфорту загартованим інтелектом, доречним поводженням, захисною механічністю.
Задоволення — це очищене самопізнанням невдоволення, інший полюс тієї ж енергії, що пройшла алхімічний процес і трансформувалася в силу усвідомлення. У результаті енергія невдоволення була виведена з невігластва власної несвідомості й завдяки усвідомленості очищена й витончена в задоволення; було створено власний простір, і життя піднялося ще на один неперевершений щабель усвідомлення.
Ми очищаємо невдоволення через усвідомлення його в нашому житті й розуміння того, чим воно є:
Невдоволення — це роздратоване саможаління, помножене на бажання, щоб інші визнали вашу особливість.
Невдоволення — це внутрішня суперечка з самим собою з приводу побаченого, почутого, пережитого. Людина заздалегідь не згодна. Через контроль вона спотикається об проєкцію того, як «мало би бути», і гризеться зсередини через розчарування, що це не так. Очікуване ставлення до себе, ступінь своєї «хорошості» не підтверджуються, і сліди роздратування залишаються як на обличчі, так і всередині, роблячи людину закритою, зосередженою на собі, невротичною.
Невдоволення — емоційно-чуттєва ненасиченість, своєрідна нечутливість, що претендує на особливу вишуканість почуттів.
Невдоволення породжує закритість розуму, а через неї — відчуття переваги.
Невдоволення — злісна нетерпимість, що маскується у всілякі докори: від уникання до машинальної агресії.
Невдоволення — це вимога передбачуваності, життєвої детермінованості, конкретності щодо всіх і всього. Страх невизначеності викликає внутрішній спазм, неможливість розслабитися, як при ДЦП. Але в разі ДЦП страждають нервові закінчення, а тут — емоційно-чуттєвий розвиток. Людина, що живе в невдоволенні, не готова до дорослого, широкомасштабного життя, а невдоволення — це нескінченна розкладницька примхливість, викликана бажанням, щоб оточення створило умови для її насильницького спокою.
Невдоволення — це насильство до себе, що вимагає від себе істеричної підзвітності, аби завжди знати, де ти є, і знайти те саме на тому самому місці завтра й усі наступні дні. Невдоволення не вчиться на досвіді й прагне вивести власний деструктивізм через механічну агресію, що виникає від посиленого контролю й вимог таких стосунків, якими людина їх уявляє, не бачачи іншого.
Невдоволення тішиться саможалінням і почувається всюди непроханим гостем.
Невдоволення веде нудне існування у боротьбі із самим собою за виживання. Воно не здатне пробудити талант до життя, і його солодкість — це солодкість підгнилого плоду.
Невдоволення — це коли розум розігрує сцену з себе та іншого у сірій пелені взаємного невдоволення, тицаючи один в одного списи незадоволення та розчарування в надії, що інший зрозуміє, яких шляхетних стосунків ми від нього чекаємо. Ми не збираємося задовольнятися малим і гарячим залізом випалюємо це мале в надії, що воно змінить вагову категорію і стане більшим, щоб ми змогли піднятися і самоствердитися не лише у власних очах, а й в очах інших.
Невдоволення — це паразитування на собі, отруєння власної життєвої енергії створенням закритості в компенсаторній надії на величезне людське щастя. І якщо хтось ризикне проникнути в цю щілину, то муситиме жити під шквалом докорів у недосконалості. Це виявлена винахідливість мисленнєвої ненависті через постійне незадоволення кимось або чимось.
Невдоволення — це ідеологія, продиктована надією, що дресурою можна досягти високих стосунків, біологічної та соціальної переваги.
Невдоволення — це злочин проти духу. Воно породжує закритість розуму, відчуження в самому собі й відправляє розуміння на заслання, не дозволяючи усвідомленості освітили те, що відбувається, у правильному світлі, аби вас змогло торкнутися прозріння глибокої життєвої істини, проблиск осяяння.
Емоції розвитку:
- Поглиблюючи й розширюючи самопізнання
- Співпрацюючи в єдності із самим собою
- Ведучи непорушне спостереження
- Не вплітаючи оцінки й ставлення
- Пізнаючи досвід очищеної щирості
- Щоб не проявлялось — не посягати
- Приймаючи все, як є
- Навчаючись глибокому прийняттю — пробуджуючи чутливість
- Не примушуючи себе — пом’якшуючись і не лякаючись
- Відчуваючи в собі: «відлягло від серця»
- Насолоджуючись тим, що відбувається — вирощуючи спостерігача
Невдоволення як шлях: трансформація через самопізнання.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Невдоволення як шлях: трансформація через самопізнання.