Ментальне свавілля.
Накопичувати знання про будь-що – це створювати самість-его через володіння. Так ми створюємо ментальне его, розвиваємо інтелект та ерудованість.
Якщо це щось видатне, то не залишиться без позначки інших людей. Таке підкреслене віддзеркалення створить у нас волю й бажання продовжувати розвиток у цьому напрямі: багато читати, здобути престижну освіту й посісти гідне місце в соціумі. І, право, ми виявилися гідними цього: ми не витрачали час даремно, а працювали над собою і тепер пожинаємо плоди: то тут, то там ми чуємо про себе, про те, які ми розумні, інтелігентні, інтелектуальні, і це лоскоче наше самолюбство, підтверджуючи нашу ідею про себе.
Накопичувати статичне знання про що-небудь – це зробити знання-стяжательство прикрасою свого розуму. Але з цього моменту на всі прояви живого життя ми починаємо відповідати запозиченим, завченим, тим, що видає наша пам’ять, а не ми і наша безпосередня присутність. Тепер ми не зможемо залишатися у відкритості. Хоч би яка подія торкнулася нас, ми не дозволимо переживанню пройти крізь нас, а негайно зробимо з невідомого відоме, до того ж легкотравною і пристосованою думкою під нас. Випікаючи ці думки гарячим розумом, ми робимо їх своїм власним упередженням. І це упередження, своєю чергою, дозволяє нам каструвати образ іншої людини до обмеженого нами уявлення. І це ж створює в нас психічне нездужання, пов’язане з розчаруванням недосконалістю інших.
Спотикаючись об власні упередження, ми підсовуємо іншим ідеологію власного виготовлення, що ґрунтується на наших болісних роздумах, хто не такий, або самі стаємо втягнутими в чужу ідеологію і відмиваємо її, стаючи «рупором оточення». Або повертаємося до інших спиною, щоб не бути зачепленим і розчарування не торкнулися нас.
Але напружений розум, який продовжує постачати інформацію про іншого у вигляді відображення не найкращої якості, від зачепленості «я» знов і знов породжує незадоволеність і хворобливість сприйняття, підводячи нас до самозабуття власного існування, грузнучи в гонитві за образами інших. І тут ми вже виявляємо необхідність рятувати себе і свої стосунки з іншими від нескінченного вогню претензій з приводу і без. Ми пред’являємо кожному звинувачення і рахунок за своє зганьблене життя, вважаючи його незатишним і невлаштованим, а холод у стосунках – нескінченною конфронтацією.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати роботу власного розуму
- Бачити побудову схем захисту і нападу на тих, ким ми стурбовані
- Негайно знаходимо мотив, через що намічається битва
- Усвідомлюємо свій справжній намір, чого ж ми насправді хочемо від іншого
- І чим він нам не догодив
- Усвідомлюємо, чи говорили ми іншому про те, чого бажаємо
- Чи через розчарування влаштовуємо інтригу, намагаючись примудритися і завдати болючішого удару
- Усвідомлюємо від початку до кінця, як в усьому цьому ми використовуємо обумовлені та запозичені знання
- І чесно спостерігаємо, як вони нам допомагають у живому процесі
- Усвідомлюємо ментальне свавілля і зміцнюємо усвідомленість
- Вмираємо для минулого
- І народжуємося в чистоті
- Відмиваємо погляд невинністю
- Затишно розташовуємося в собі
- Починаємо текти
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.