Зачепленість – це тріщина через відображення, за нашими поняттями, нашого невірного, негідного уявлення про себе. У зачепленості ми вбачаємо погане, двозначне ставлення до нас. У зачепленості ми не рефлексуємо, звично ображаючись, лютуючи, ненавидячи, відчуваючи неприязнь до кривдника, який проходячи повз пошарпав наше обличчя в ідеї про себе, – за нашими поняттями, було б аж надто посереднє, якби цей недотепа побачив нас у відвертому розладі.
Зачепленість покликана захистити “я” від нападу інших. Вона пригнічує рефлексію і показує протилежність: підкидання голови вгору, непроникність, зарозумілість, холодність, замикання в собі, значуще мовчання. Все це має показувати іншому його неправоту, помилковість такого потворного поводження з прекрасною людиною, змусити його мучитися провиною, при цьому ми всім виглядом показуємо йому, що ніякої поблажливості не буде… Ми глибоко ображені нерозумінням нашого найкращого наміру. Ми його не вибачаємо.
А якщо насправді, то ми і не можемо пробачити. Вибачити можна, якщо ми пережили те, що пройшло, пройшли через нього і змогли побачити себе та іншого; якщо ми стали на місце іншого і побачили себе. І якщо в житті не раз бачили себе в ролі цього іншого. Нам тоді навіть не доведеться прощати, ми відпустимо себе та іншого, не залишивши в собі жодного сліду від того, що відбувається.
Але зачепленість так себе не бачить, вона закипає гнівом, гостра скалка в пораненій ідеї про себе запускає механізм боротьби з кривдником, який зруйнував мирне співіснування з собою та з іншими. Зачепленість служить буфером як надувна подушка безпеки в машині при аварійній ситуації. Вона захищає рану зачепленої самості, не дозволяючи своєчасно відповісти на випад проти себе. Відкладена відповідь – це не відповідь. І з цього моменту входить неадекватність, психічна невписаність у умови, що відбуваються в присутності того, хто поранив вас. Скільки б часу не минуло, хоч би які події відбувалися, коли зустрінуться ці дві людини, рана дасть про себе знати, і знову в поведінковому прояві буде неадекватність. Розум фрагментуватиметься в одночасному бажанні напасти, захиститися, помиритися, плюнути, розтоптати – непрожите дасть про себе знати.
І не тільки це. Зачепленість супроводжується злопам’ятністю, зловтіхою, недбальством, бажанням все переінакшити, пошуком самообману та бажанням самозабуття. Живеться, говориться, робиться все поверхово та механічно. Ви внутрішньо починаєте прямувати до крайньої точки самого себе для того, щоб не чути голос власного розуму. А крайня точка вашої власної периферії дозволить вам бачити всіх ваших кривдників ще до того, як вони встигнуть вимовити хоча б слово. Ви прийняли посвяту – тепер ви в ядреному захисті свого “я” і наміри його відстоювати. Але біда: до вас немає нікому діла, і ніхто вами не стурбований. Але ваш наворочений захист приніс отруйні плоди. Тепер вас зачіпають усюди через гостроту відображення. Ви просто стали зачепленим, наживши собі пухлину «я».
Фокус уваги:
- Усвідомлювати зачепленість
- Бачити свої можливості для негайної відповіді на зачепленість
- Якщо відповідь простодушна, прямодушна не була – медитувати на наслідки зачепленості
- Пам’ятати про спостерігача на пагорбі
- Не вимагати від себе більшого
- Не влаштовувати самодиверсію
- Бачити внутрішні судоми у спробі виправити ситуацію.
- Розслабитися у тому, що відбувається
- Залишатися собою
- Жити у дозволі
- Відпустити себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.